— навіть у п’ять разів. Є свідчення про те, що ціна однієї тонни цукру- сирцю в Бразилії у 2001 році становила всього 100 дол. США. Для порівняння: собівартість однієї тонни українського цукрового буряку в тому ж році становила у середньому 360 дол., у Німеччині — більш ніж 500 дол. У зв’язку з цим на світовому ринку цукру існує жорстка конкуренція між цими двома напрямками розвитку цукрового виробництва.
Серед найбільших експортерів цукру-сирцю з тростини домінує Бразилія, яка експортує близько 10 млн тонн при виробництві його у 20 млн тонн на рік. Більше ніж 16 млн тонн цукру виробляє Індія (потенціал її оцінюється у 50 млн тонн), 9 млн тонн — Китай, 7 млн тонн — США, по 5
— Австралія, Мексика і Таїланд.
Однак, незважаючи на, здавалося б, прояв несприятливої тенденції для виробництва цукру з цукрового буряку, жодна з 53 держав — виробників цукрового буряку — цього виробництва не скорочує. Здійснюється оптимізація посівних площ (посіви під цукровим буряком займають 8,5 млн га), валове виробництво цукру при цьому стрімко не падає. Характерним прикладом у цьому відношенні може бути політика бурякосі- ючих країн ЄС. Колись вони виступали на ринку як імпортери цукру, а в даний час поставляють на світовий ринок до 6 млн тонн продукту на рік. Значно зросло виробництво у Франції та Німеччині — відповідно до 4,5 та 4 млн тонн. Цукровий буряк виробляється навіть там, де його собівартість дуже висока, наприклад, у Фінляндії та на півночі Японії. Пов’язано це з тим, що виробництво цукрового буряку в будь-якій країні є стратегічною, пріоритетною галуззю народного господарства, яка обумовлює економічну незалежність держави. Воно забезпечує стійкість економіки країни в умовах дії перманентної системи економічних блокад, ембарго та цінового диктату: нема найменших гарантій у тому, що країни — виробники цукру з тростини, здобувши перемогу над бурякосіючими країна-
ми, не вдадуться до цінового диктату таким же чином, як країни ОПЕК на ринку нафти.
Слід зазначити, що цукровий буряк є цінною сировиною не тільки для виробництва цукру, а й для більш як 20 найменувань продукції в Україні. Так, у 1977 році після переробки цукрового буряку було також отримано 40 млн тонн жому, 2,3 млн тонн меляси — унікального колоїдного продукту, з якого виробляється спирт, гліцерин, дріжджі, лимонна та глютамінова кислоти, хлористий бетаїн та ін. Із жому отримують клей, пектин, сухий корм. Крім того, цукровий буряк дав близько 25 млн тонн бадилля — відмінного корму для відгодівлі худоби. Загальна кормова цінність всього виробленого з нього (крім цукру) склала 10,2 млн центнерів кормових одиниць, що еквівалентно отриманню 12 млн тонн молока або 1,8 млн тонн м’яса1.
Для розуміння механізмів економічної безпеки, за допомогою яких бурякосіючим країнам вдається протистояти тиску країн — виробників цукру з тростини, слід звернутися до узагальнених закономірностей захисту своїх інтересів країнами першої групи.
1. Переважаюча більшість бурякосіючих країн жорстко захищають свої внутрішні ринки шляхом введення високих імпортних мит. їх розмір встановлюється у межах 287—678 євро за тонну; навіть у Росії, яка здійснює імпорт цукру у великих розмірах, величина мита сягає 200 євро.
Тільки в Україні реально відсутній захист свого ринку від експансії зовнішніх виробників, здійснюється практично безмитна торгівля імпортним цукром. Хоча юридично пільгова ставка мита все-таки існує — у розмірі 50% від ціни, однак вона ще жодного разу не застосовувалась у зв’язку з додатковим застосуванням щорічних рішень про її зниження до 2-1%.
2. Внутрішнє виробництво і реалізація цукру з цукрового буряку надійно захищене державою за допомогою застосування таких комплексних засобів:
» следующая страница »
1 ... 141 142 143 144 145 146147 148 149 150 151 ... 350