Бюджетна система України

Основою системи соціального захисту населення є сукупність державних, економічних, соціальних і правових гарантій:

•                    право на працю та отримання винагороди за працю відповідно до її кількості та якості;

•                    право на вибір професії і сфери використання праці, здобуття загальної та професійної освіти;

•                    право на отримання матеріальної допомоги у похилому віці та при втраті працездатності у працездатному віці;

•        право на соціальне страхування тощо.

На соціальний захист населення Україна витрачає близько 20-25% коштів державного бюджету.

Соціальний захист населення здійснюється за рахунок коштів:

•        держави;

•        приватних організацій;

•        громадських організацій.

Структура витрат на соціально-культурні заходи (за офіційними даними Держкомстату) подана у табл. 9.9.

Важливою складовою системи соціального захисту населення є обов’ яз- кове забезпечення винагороди робітникам за їх працю відповідно до її кількості

та якості. Цей принцип реалізується в сучасних умовах нарахуванням заробітної плати працівникам державних і приватних підприємств.

Таблиця 9.9

Структура витрат на соціально-культурні заходи

Напрям фінансування	Питома вага, %
Освіта	35,1
Охорона здоров’я	32,7
Соціальний захист і соціальне забезпечення	30,8
Культура й мистецтво	3,1
Фізична культура та спорт	1,5

На рис. 9.4 подано порівняльну характеристику видатків із соціального забезпечення по роках.

У вітчизняній літературі існують різноманітні трактування соціальної сфери. До 90-х рр. ХХ ст. вони ґрунтувалися переважно на марксистській теорії, за якою усе суспільне виробництво поділяється на дві сфери: виробничу і невиробничу.

Охорона Духовний та Освіта Соціальний здоров'я фізичний                                                                    захист та

розвиток                               соціальне

забезпечення

□ 2002 П 2003 □ 2004

Рис. 9.4. Динаміка видатків соціального спрямування за функціональною класифікацією

У виробничій сфері матеріальні продукти створюються, а в невиробничій - здійснюється їх обмін і споживання. При цьому соціальну сферу практично ототожнювали із невиробничою. Основним джерелом фінансування соціальної сфери були бюджетні асигнування, що перерозподілялись за допомогою відповідного механізму зі сфери матеріального виробництва.

З поглибленням ринкових реформ поділ на виробничу і невиробничу сфери не відповідає реаліям сьогодення. Відносини виробництва, обміну, розподілу і споживання ВВП охоплюють все суспільство, усіх його членів. Соціальна сфера, у якій виробляється специфічний товар - соціальна послуга, органічно входить до загальної системи економічних відносин. При цьому її роль постійно зростає, оскільки в сучасних умовах освіта, медицина, культура, соціальне забезпечення займають одну із ключових позицій у забезпеченні високої ефективності суспільного виробництва.

Характерною ознакою сучасних економік є високий рівень розвитку сфери послуг, у тому числі й соціальних. Наприклад, частка сфери послуг у ВНП США складає 67 %, Японії - 56 %, Німеччини - 68 %, Франції - 63 % у Великобританії - 56,5 %. Так що у зв’язку з формуванням ринкової економіки в Україні теж необхідно виділяти сферу виробництва товарів і сферу послуг, у тому числі й соціальних. 3 рівноправності функціонування цих сфер закономірно випливає питання про фінансове забезпечення сфери послуг.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 138 139 140 141 142 143144 145 146 147 148  ... 256