Страхова медицина базується на певних принципах:
• забезпечення економічної та соціальної захищеності середніх і малозабезпечених верств населення;
• гарантованості прав кожного громадянина на якісну медичну допомогу;
• обов’ язковості внесків як громадян, так і юридичних осіб.
Важливим елементом системи страхової медицини є медичне
страхування, яке передбачає страхування на випадок втрати здоров’я з будь- якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров’я.
Фінансування охорони здоров’ я може бути:
• бюджетним (використання коштів податкових надходжень до бюджету, що не сприяє стабільності фінансового забезпечення охорони здоров’ я);
• соціальним (цільові внески підприємств, працівників, державні субсидії);
• приватним.
Об’єктом медичного страхування є життя і здоров’я громадян. Мета його проведення полягає в забезпеченні громадянам у разі виникнення страхового випадку можливості одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних заходів.
Класифікація страхування являє собою систему його розподілу на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види і ланки.
За формою організації воно виступає як державне, акціонерне і взаємне (кооперативне). Особливою організаційною формою є медичне страхування.
За формою проведення воно може бути обов’язковим (за законом) і добровільним. Виходячи з галузевої ознаки, виділяють особисте, майнове страхування, страхування відповідальності і страхування економічних ризиків. Крім того, в останні роки як самостійну галузь класифікують протипожежне страхування.
Вибір форми медичного страхування в кожній країні залежить від конкретних економічних і культурно-історичних умов, від особливостей демографічних і соціальних показників, рівня захворюваності та інших
факторів, які характеризують загальний стан здоров’ я і рівень медичного обслуговування.
Враховуючи нерозвиненість економічних і правових відносин в охороні здоров’я, розглядається модель акумуляції страхових коштів у єдиному фонді.
Фонд соціального медичного страхування - це самоврядна некомерційна організація, що є головним утримувачем коштів в охороні здоров’ я і покупцем медичних послуг для населення.
Функціонування централізованого фонду медичного страхування з мережею регіональних, відносно автономних філій підвищує передбачуваність відшкодування витрат на медичну допомогу, мінімізує чисельність адміністративного апарату, що займається страхуванням і, відповідно, зменшує витрати на його утримання до 3 - 5 %, тоді як в інших видах систем адміністративні видатки, за даними Міжнародної організації праці, поглинають
8 - 10 % від загального обсягу видатків за страховими програмами.
Сучасний ринок пропонує безліч товарів, здатних значно підвищити ефективність лікування в медичних закладах, але не має можливості широко їх використовувати. Сфера медичної допомоги в Україні не має можливостей користуватися перевагами ринкової економіки, зате відчуває на собі всі проблеми ринкових відносин.
В Україні вже практично склалися стійкі основні ринки - продуктів харчування, послуг, енергоносіїв, електронної техніки та ін. Оскільки сфера медичної допомоги не включена до легального ринкового обороту, то всі основні фінансові потоки проходять повз неї. За деякими оцінками, майне 2/3 ринкового обороту припадає на «тіньовий» сектор, ці фінансові потоки не насичують бюджет податковими надходженнями, що значною мірою впливає на можливості бюджету щодо охорони здоров’ я. Участь сфери медичної допомоги в тіньовому ринковому обороті обмежує малозабезпечені верстви населення у одержанні медичної допомоги.
» следующая страница »
1 ... 133 134 135 136 137 138139 140 141 142 143 ... 256