Біржова справа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

тим

о

о

СЗ

ва (з

овніь.

иня)

прем

ія^

 

 

 

 

 

 

------

 

 

 

 

-внуї

^Лрішь

я ва

ртість

страну

 

 

 

 

 

 

-60 -48 -34 -24 -12 0 12 24 36 48 60

5000 4000 3000 2000 1000 0

-1000 -2000

З рис. 16.2 видно, що премія не має внутрішньої вартості, доки ціна основного інструменту не перевищує ціни угоди для опціону на купів­лю, а при ціні угоди вищій від ціни основного інструменту внутрішня вартість лінійно зростає залежно від збільшення (або зменшення у ви­падку опціону на продаж) ціни основного засобу. Верхня крива (нелі­нійна) відображає завершальну премію, заштрихована частина - зовніш­ню. З рисунку видно, що найбільша величина часової премії, як правило,

для опціонів “на грошах”, тобто коли страйк для опціону і ціна основ­ного інструменту приблизно однакові. В міру переміщення опціону “в гроші” або “поза грошима” прогресивно зменшується складова часової премії за опціоном.

Учасники опціонних ринків визначають для себе два параметри: ціну зіткнення (strike) та премію (premium). Страйкову ціну для біржових опціонів визначають самі біржі, причому серія страйкових цін зміню­ється разом із зміною кон’юнктури основного інструменту, що лежить під опціонним контрактом. Премія є предметом торгу в біржовій залі. Оскільки учасники ринку опціонів не є рівними, і можливість виграшів та втрат у кожного з них своя, великого значення набуває визначення реальної ціни опціонів. Багато економістів Заходу працюють над розв’я­занням цієї проблеми, їх роботи настільки фундаментальні, що висува­лися на одержання Нобелівської премії. Саме за роботу по визначенню вартості опціонів її одержали у 1997 р. Мирон Шоулс (M. Scholes) та Роберт Мертон (R. Merton).

Для оцінки розміру премії, тобто цінності права на купівлю-продаж, або відмови від купівлі-продажу, використовуються деякі основні пра­вила. Ціна опціону, як вказувалося вище, складається з двох частин:

■   внутрішньої вартості (Шегітіс value);

■   часової вартості (time value).

Однак неабияке значення для визначення ціни опціону має нестабіль­ність (volatiHty) ринку, що визначається як певна складова ціни опціону - змінний компонент, що найважче прогнозується. Співвідношення ціни опціону і ціни ф’ ючерсного контракту або іншого активу, що лежить в основі опціону, виражається показником дельта (А). Дельта змінюється від 0 до 1,0. А наближається до 0 при опціоні “без грошей”, становить майже 0,5 для опціону “при своїх” та майже 1,0 для опціону “в грошах”. А відіграє важливу роль при виконанні опціонних операцій і показує, на скільки змінюється ціна премії при зміні ціни основного інстру­менту або ф’ ючерсного контракту.

За допомогою А обчислюють коефіцієнт хеджування своїх позицій на реальному та ф’ючерсному ринках. Якщо користуватися опціонами “в грошах” з А = 1, то для хеджу вистачить одного контракту. Якщо ж А=0,1 при опціоні “без грошей”, то для хеджування кожної позиції реаль­ного ринку потрібно відкривати 10 позицій на ф’ючерсному. Показник А дозволяє оцінити ризик, оскільки він не постійний для кожного опціону, і при ретельному аналізі змін на ринку основного інструменту біржовики відносно легко прогнозують його зміну.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 224 225 226 227 228 229230 231 232 233 234  ... 384