2) конверсійні (наявні), тобто ризики валютних збитків у конкретних операціях. Ці ризики структуруються на ризики конкретних угод. Найпоширенішими методами зменшення конверсійних ризиків є:
— хеджування, тобто утворення компенсуючої валютної позиції для кожної ризикової угоди (відбувається компенсація одного валютного ризику — прибутків або збитків — іншим відповідним ризиком);
— валютний своп, що має два різновиди. Перший нагадує оформлення паралельних кредитів, коли дві сторони в двох різних країнах надають рівновеликі кредити з однаковими термінами і способами погашення, але виражені в різних валютах. Другий варіант — просто згода між двома банками щодо купівлі чи продажу валюти за ставкою «своп» і звернення угоди до попередньо визначеної дати (в майбутньому) за визначеною ставкою «своп». На відміну від паралельних кредитів свопи не включають платіж відсотків;
— взаємний залік ризиків за активом і пасивом, так званий метод «метчинг» (matching), в процесі якого віднімаючи надходження валюти від розміру її відтока, керівництво банку має можливість впливати на їх розмір;
3) трансляційні (бухгалтерські) ризики, що виникають під час переоцінки активів та пасивів балансів і рахунку «Прибутки і збитки» закордонних філіалів клієнтів, контрагентів. Ці ризики, в свою чергу, залежать від вибору валюти, перерахунку, її стійкості та низки інших факторів. Перерахунок може провадитися за методом трансляції (за поточним курсом на дату перерахунку) або за історичним методом (за курсом на дату проведення конкретної операції). Одні банки враховують всі поточні операції за поточним курсом, а довгострокові — за історичним, другі — аналізують рівень ризику фінансових операцій за поточним курсом, а деякі — за історичним; треті — обирають один із двох способів обліку та з його допомогою контролюють всю сукупність своїх ризикових операцій.
4) ризики форфетування, що виникають, коли форфетер (часто це банк) бере на себе всі ризики експортера без права регресу. Але водночас, форфетування (метод рефінансування комерційного ризику) має свої переваги, за допомогою яких може бути зменшений рівень ризику шляхом:
— спрощення балансових взаємовідносин можливих зобов’язань;
— покращання (хоча б тимчасово) стану ліквідності, що дає змогу подальшого зміцнення фінансової стійкості;
— зменшення вірогідності та можливості втрат шляхом страхування можливих ускладнень, яких майже не уникнути в період пред’явлення застрахованих раніше вимог;
— зменшення, чи навіть відсутність ризиків, пов’язаних з коливаннями процентних ставок;
— різкого зменшення рівня ризиків, пов’язаних з курсовими коливаннями валют і зі змінами фінансової стійкості боржника;
— відсутності ризиків і затрат, пов’язаних з діяльністю кредитних органів з відшкодування грошей за векселями та іншими платіжними документами.
І, нарешті, до зовнішніх ризиків відноситься ризик стихійних лих або, як ще їх називають, форс-мажорних обставин, який залежить як від наявності чи відсутності стихійних явищ природи і пов’язаних з ними наслідків, так і від різного роду обмежень з боку держави.
Зменшити вплив цих ризиків на діяльність банківської установи можна тільки шляхом своєчасного інформування один одного про зміни обставин.
На практиці найчастіше зустрічаються такі основні форми проведення зовнішньоекономічних операцій:
— пряма — прямий експорт-імпорт, здійснення зовнішньоекономічних зв’язків за допомогою різного виду посередників або дочірніх підприємств (банків) та філіалів, інвестиційні операції;
— побічна, що включає продаж і покупку ліцензії; виконання франчейзних операцій; укладання договору про технічне, управлінське обслуговування, придбання нових технологій і або «ноу-хау». Ці форми здійснення міжрегіональних і зовнішньоекономічних зв’язків рекомендуються для банків, що провадять свою діяльність за умови високого країнового, валютного (в своїй країні та країні партнера), кредитного, портфельного ризику.
» следующая страница »
1 ... 179 180 181 182 183 184185 186 187 188 189 ... 381