Мета кореспондентського рахунку — не нагромадження і зберігання коштів, а проведення банками розрахунків за дорученнями клієнтів. Кореспондентський рахунок буває двох видів «Ностро» і «Лоро». «Ностро» — облік доручень банку своїм закордонним кореспондентам. «Лоро» — рахунки, на яких облікують доручення, отримані від закордонного кореспондента.
Лише після одержання відповідної ліцензії на проведення валютних операцій від Національного банку України, банки можуть укладати угоди на відкриття кореспондентських рахунків. Для банків-резидентів СНД та Балтії ліцензія має бути видана Центральним банком країни, а для банків- резидентів інших країн (крім зазначених вище) слід мати копію легалізованої ліцензії Центрального банку країни, легалізація визначена в положенні як надання юридичної сили документам, які були видані на території іноземної держави. Ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначені документи можуть бути також засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС України.
Функції контролю за проведенням операцій через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях покладаються на комерційні банки України. В обов’язки банку-резидента, який обслуговує платника, входить перевірка документів, що свідчать про законність платежу через зазначений кореспондентський рахунок [45], а про випадки порушень резидентами комерційні банки мають повідомляти податкові органи за місцем реєстрації резидентів (п. 4.10).
У зазначеному Положенні передбачено також порядок переоформлення та закриття кореспондентських рахунків, наведено нормативну базу, за якою проводиться накладення арешту та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках, а також відповідальність банків України за невиконання функцій агентів валютного контролю.
21 липня 1998 р. був підписаний Указ Президента України «Про деякі питання захисту банківської таємниці» [33], який на законодавчому рівні поклав край суперечностям між положеннями міжнародної «Конвенції про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом», яку Україна ратифікувала 15 вересня 1996 р., та Указом Президента України від 1 серпня 1995 р. № 679 «Про відкриття анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів)», який втратив чинність. За цим Указом уповноваженим банкам забороняється відкриття анонімних рахунків фізичним особам, а також проведення банківських операцій за раніше відкритими, за винятком їх закриття або трансформації в інші рахунки [34].
На виконання Указу Президента України від 21 липня 1998 р. Національний банк України прийняв Постанову Правління НБУ від 23 грудня 1998 р. № 540, якою була затверджена Інструкція про порядок закриття діючих анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) або трансформації цих рахунків у інші рахунки, за якою всі анонімні рахунки закриваються уповноваженими банками відповідно до строків, визначених умовами цих вкладів або за розпорядженням власника. З анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) за розпорядженням власників проводились операції при закритті рахунків: виплата готівкою в іноземній валюті; перерахування на поточний чи депозитний рахунок фізичної особи — резидента України або нерезидента (в тому числі позований) в іноземній валюті, відкритий відповідно до вимог законодавства в цьому самому банку або в іншому уповноваженому банку України. Трансформація анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) в інші рахунки відбувалася виключно шляхом перерахування коштів на вже відкритті рахунки [46].
» следующая страница »
1 ... 121 122 123 124 125 126127 128 129 130 131 ... 381