Постановою правління НБУ від 19 лютого 1998 р. № 56 «Зміни до інструкції № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженою Постановою правління НБУ від 2 серпня 1996 р.
№ 204, забороняється відкриття підприємством в установах банків більше одного рахунку. Підприємство має визначити один з цих рахунків як основний. Далі визначаються дії, що виконуються за недостатності коштів на основному рахунку при погашенні боргів або інших розрахунках.
Цікавими, на наш погляд, є зміни, прийняті Постановою Правління НБУ «Про затвердження змін до Інструкції № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» № 3 від 4 січня 2000 р., затвердженої постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 року № 204, в яких зазначається, що, у разі накладення арешту на кошти на основному поточному рахунку підприємства, банком припиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунку (зокрема, використання коштів на невідкладні потреби підприємства та виплату простроченої понад 15 днів заробітної плати і прирівняних до неї платежів), за винятком платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів. А якщо арешт накладено на кошти на додатковому поточному рахунку підприємства або на кошти на рахунку фізичної особи, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, банком припиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунку, за винятком перерахування платежів до бюджету і зборів до державних цільових фондів.
Основне завдання банківського нагляду — підтримка ліквідності, платоспроможності та стабільності банківської системи, а також захист інтересів вкладників і кредиторів, розроблено заходи впливу на окремі нестабільні банківські одиниці, які викладено в Постанові Правління НБУ «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства» № 38 від 4 лютого 1998 р., [50] Постанові Правління НБУ «Про внесення змін і доповнень до положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства» від 17 грудня 1998 р. та постанові Правління НБУ «Про затвердження змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства» № 573 від 30 листопада 1999 р.[57].
Вплив може здійснюватися двома способами: непримусовим і примусовим.
Непримусові заходи впливу застосовуються до комерційних банків НБУ за незначного рівня підвищеного ризику та глибині проблем у фінансово-кредитній діяльності комерційного банку і мають характер добровільності їх розв’язання й розуміння наявності проблем з боку комерційного банку.
Примусові заходи впливу застосовуються НБУ у разі, якщо діяльність комерційних банків та їх установ характеризується високим рівнем ризику, якщо комерційні банки та їх установи порушують чинне законодавство, економічні нормативи, порядок, строки та технологію виконання банківських операцій, допускають несанкціоновану емісію, не виконують нормативні акти НБУ, не подають звітність або подають недостовірну звітність, якщо діяльність їх збиткова і спричинює загрозу інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкоджає антимонопольним діям чи праву клієнта вільно обирати банк.
26 березня 1998 р. було затверджено Положення НБУ «Про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків — кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях» [45].
Як відомо, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та нормативних актів Національного банку України провадиться відкриття кореспондентських рахунків як в гривнях, так і в іноземній валюті.
Термін «кореспондентський рахунок» для виконання цілей зазначеного Положення вживається в значенні — рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору (угоди) [45].
» следующая страница »
1 ... 120 121 122 123 124 125126 127 128 129 130 ... 381