До цього часу не досліджене питання щодо того, у чому полягає різниця між державними і місцевими справами. Попередні спроби успіхом не увінчалися, оскільки межа тут досить умовна, і кожна держава визначає її з урахуванням своїх політичних, економічних, етнічних, історичних, культурних та інших традицій. Підтверджує цю тезу та обставина, що одні й ті самі питання в одних країнах віднесені до відання держави, в інших — до відання органів самоврядування.
Тому є поширеною точка зору, відповідно до якої діяльність органів місцевого самоврядування має зосереджуватися на вирішенні лише проблем місцевого значення. Однак вона помилкова і суперечить Європейській хартії про місцеве самоврядування, де йдеться про те, що виконання державних повноважень, як правило, має покладатися на органи, найближчі до громадян. Це означає, що області мають брати на себе лише ті функції і завдання, які неможливо виконати на районному рівні, а райони — ті функції і завдання, реалізація яких не під силу сільським громадам, і т.д. Якщо повноваження обласних і районних Рад не наповнити реальним змістом, що відповідає їх місцю і ролі в територіальному управлінні, то виникає реальна небезпека деформації проголошених принципів місцевого самоврядування.
Отже, про місцеве самоврядування в Україні як про єдину систему говорити передчасно. Навіть після прийняття деяких муніципальних законів багато його функцій все ще виконуються органами виконавчої влади.
Передумов для того, щоб самоврядні структури запрацювали на повну силу, доки-ще недостатньо. Одні лише формуються (наприклад, законодавча база), інші (фінансова самостійність, психологічна готовність населення до участі в самоврядуванні) відсутні зовсім. Нагальною є потреба у створенні всеохоплюючої правової, і насамперед законодавчої, бази для системи місцевого самоврядування в Україні.
Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» розвиває і конкретизує конституційні засади матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування, закріплює самостійність місцевих бюджетів, принципи їх формування. Доходи місцевих бюджетів мають формуватися як за рахунок місцевих податків і зборів, інших власних джерел, так і закріплених за ними окремих загальнодержавних податків, перелік яких визначатиметься окремим законом. При цьому держава гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу. Це дає можливість збалансувати бюджети, які сприятимуть забезпеченню населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Виконання функцій по збалансуванню бюджетів місцевого самоврядування покладається на районні та обласні ради.
Цим Законом передбачено остаточне роздержавлення комунальної власності, яка згідно з чинним Законом України «Про власність» вважалася різновидом державної власності, а тому підлягала приватизації, та зосередження її в руках єдиного суб’єкта — територіальних громад. Питання правового режиму цієї власності, зокрема особливостей тієї її частки, що є спільною власністю територіальних громад, правомочності володіння, користування й розпорядження якою від їх імені та в їх інтересах мають провадити районні та обласні ради, ще чекає на своє вирішення законодавцем.
Отже, становлення місцевого самоврядування в Україні — процес довготривалий. Закріплена Конституцією України модель місцевого самоврядування не знімає з порядку денного потреби в подальшому пошукові шляхів удосконалення роботи місцевого самоврядування, особливо на регіональному рівні — у районах і областях. До цього, зокрема, закликає нещодавно прийнята Європейська хартія про регіональне самоврядування, до якої, слід сподіватися, приєднається й Україна як член Ради Європи. Важливу роль тут відіграватиме ефективна муніципальна політика, яка, як передбачається, полягатиме, по-перше, в законодавчому забезпеченні самостійного розвитку регіонів при суворому контролі держави за дотриманням законів у діяльності органів місцевого самоврядування і посадових осіб та відповідного фінансового контролю. Подруге — у фінансовій та організаційно-методичній підтримці системи місцевого самоврядування. Законодавчий орган влади при цьому має повністю зосередитися на виконанні своїх нормотворчих і контрольних функцій, забезпеченні реального захисту інтересів населення відповідної територіальної громади. Тому парламенту випадає відіграти провідну роль у піднесенні значення місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку України.
» следующая страница »
1 ... 109 110 111 112 113 114115 116 117 118 119 ... 381