Другою Інструкцією передбачається надання органам Державної служби охорони права перевіряти діяльність підприємницьких структур, що надають послуги з охорони, та підрозділів, які охороняють суб’єктів підприємництва. Зокрема, пункт 4.1. Інструкції передбачає, що в разі виявлення в ході перевірки істотних недоліків Державна служба охорони направляє відповідні подання аж до зміни виду охорони, з приватної на державну.
Додаткові вимоги до охоронної діяльності встановлюються також спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 р. № 263/121 «Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі« та наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30 листопада 1993 р. № 123 «Про перелік робіт з підвищеною небезпекою». Останнім охоронна діяльність внесена до переліку, що передбачає обов’язкове попереднє навчання, щорічну перевірку знань і медичне обстеження працівників.
Окремо регламентується охорона перевезення цінностей та готівки. Інструкцією № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України (постанова Правління Національного банку України від 07 липня 1994 р.), в банках встановлюється відповідний порядок роботи касових вузлів, дій охорони і працівників кас у різних непередбачених ситуаціях, а також порядок транспортування та охорони готівки і цінностей. Охорону інкасації можуть провадити органи Державної служби охорони, відповідні органи НБУ, в окремих випадках — підрозділи інкасації комерційних банків, перелік яких визначає НБУ.
Охоронну діяльність банків також регулює постанова Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1993 р. № 706, якою затверджено Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Цим документом надається право суб’єктам підприємницької діяльності (зокрема і банкам) для захисту життя, здоров’я, честі і гідності своїх працівників придбати газову зброю. Остання може видаватись як працівникам для їх особистого захисту, так і охоронцям для виконання службових обов’язків.
Виконавчі комітети сільських, селищних, міських, районних у містах рад наділені владними повноваженнями (самоврядними), а також повноваженнями, делегованими виконавчою владою.
Невизначеність у напрямах розвитку регіональної політики в Україні, значна диференціація рівнів розвитку регіонів, недосконалість нормативно-правової бази щодо прав і відповідальності регіональних управлінських структур, вважаємо, призводить до незбалансованості у розробці національної стратегії соціально-економічного розвитку.
Проблема реалізації довгострокових та короткострокових державних регіональних соціально-економічних програм, відсутність на державному рівні особи, яка б відповідала за ефективну діяльність регіонів, гальмування проведення податкової реформи, відсутність норм «прозорості» регіонального бюджету, а також законодавчо визначених гарантій нормального функціонування бюджетної системи регіонів у міжсесійний період призводить до виникнення соціальних та економічних протиріч між виконавчою владою та місцевим самоврядуванням у регіонах [58, с. 11—12].
Чітко визначити коло питань місцевого значення, виокремити його від державних питань непросто. Адже у реальному житті існує немало проблем тільки місцевого або ж тільки загальнодержавного значення. Російський державознавець дореволюційної доби О. Градський з цього приводу писав: «Немає нічого більш марного ніж шукати для самоуправління якесь особливе підґрунтя і намагатися побудувати ту систему шляхом ретельного розмежування інтересів місцевих і державних».
Спільна діяльність, коли місцеві та державні інтереси співпадають, передбачається в галузі народної освіти, охорони здоров’я, житлово- комунального, торговельного обслуговування населення, охорони довкілля тощо, а отже: фінансів, без котрих не може розвиватися жодна із зазначених галузей.
» следующая страница »
1 ... 108 109 110 111 112 113114 115 116 117 118 ... 381