Банківська справа

Як моделі для порівняння двох варіантів можна застосовувати будь- які відомі нам методи оцінки ефективності інвестиційних рішень, які не дають суттєвої різниці в кінцевих результатах. Використовувані методи повинні мати близький за внутрішнім змістом економічний сенс.

У практиці вирішення задачі «оренда—придбання» часто використо­вують три методи порівняння:

•    метод чистої теперішньої вартості;

•    порівняння за скоригованою теперішньою вартісті лізингу;

•     метод чистої теперішньої вартості за скоригованою ставкою дискон­тування.

Перша модель є найбільш поширеною.

Друга модель базується на процедурі заміщення чистої теперішньої вартості лізингу чистою теперішньою вартістю еквівалентного боргу. Ре­зультат заміщення дорівнює або досить близький за значенням до резуль­тату порівняння дисконтованих вартостей грошових потоків за першою моделлю.

Основу третьої моделі складає твердження, що для кожного із двох ва­ріантів придбання активу, які порівнюються, існує певна скоригована став­ка дисконтування, для якої чиста поточна вартість варіанта за цією скори­гованою ставкою дисконтування дорівнює сумі чистої поточної вартості варіанта за доступною вартістю капіталу і поточною вартістю побічного ефекту, викликаного здійсненням цього варіанта. Формально це вира­жається відомою формулою Модільяні — Міллера:

Яс = Ях{\-ТхЬ)

де Яе — скоригована ставка дисконтування;

Я — доступна вартість капіталу;

Т — ставка податку на прибуток;

Ь — вклад проекту у можливість залучення фірмою позикових коштів.

У контексті задачі «оренда—придбання» значення змінної Ь визначаєть­ся розміром заміщення боргу сумою лізингових платежів, тобто Ь=1. Як дос­тупну вартість капіталу справедливо прийняти ставку позикового процента.

Оцінка доцільності придбання активу шляхом купівлі або фінансової оренди.

Приклад 13.1_________________________________________________

Підприємство «Житомирінвест» має можливість купити обладнання або от­римати його на умовах оренди. Необхідно оцінити, який варіант є більш приваб­ливим для підприємства «Житомирінвест» за таких умов:

1.   Вартість обладнання становить 10000 грн Термін очікуваного використан­ня цього обладнання підприємством «Житомирінвест» 5 років.

2.    Підприємство може залучити позиковий капітал для купівлі обладнання в розмірі 10000 грн під 10% річних.

3.    «Житомирінвест» може отримати обладнання на умовах фінансової орен­ди, щорічний платіж при цьому становитиме 3200 грн

4.   Очікувана ціна обладнання через 5 років дорівнює 3500 грн, податок на при­буток стягується за ставкою 30 %.

5.   Договором фінансової оренди передбачено, що орендодавець несе витрати на утримання в розмірі 800 грн щорічно. Якщо підприємство «Житомирінвест» купує дане обладнання у власність, воно саме повинно нести ці витрати.

6.   Знос списується рівномірно за річною нормою 20%.

Розглянемо грошові потоки у орендаря в тому випадку, якщо він придбає це обладнання у власність.

Витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання в повному обсязі включаються у собівартість. У прикладі їх щорічний розмір становить 800 грн Якщо б ці витрати несла яка-небудь третя сторона (наприклад, виробник майна), обсяг балансового прибутку у підприємства «Житомирінвест» збільшився б на 800 грн і, відповідно, підприємство сплатило б податки на прибуток на 272 грн більше (800 x 0,3). Таким чином, з одного боку, ми маємо прямий відплив грошових коштів — витрати на обслуговування обладнання (щорічно — 800 грн), з іншого боку, це дає нам економію при сплаті податку на прибуток у розмірі 272 грн щорічно.

Аналогічно отримуємо податкову економію на амортизації. Щорічно підприє­мство «Житомирінвест» нараховує і списує на витрати 2000 грн(10000 x 0,2). Тоді податкова економія становить для орендаря щорічно 680 грн(2000 x 0,34).

 

« Содержание


 ...  237  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я