Банківська справа

Надаючи кошти у формі кредиту для здійснення інвестицій своїми клієнтами, банк повинен здійснювати контроль інвестиційного процесу на всіх його стадіях (рис. 9.5).

Рис. 9.5. Стадії реального інвестування

Процес здійснення реального інвестування починається з пошуку і вибору інвестиційної ідеї з врахуванням цілей розвитку підприємства. На підставі дослідження існуючих можливостей підприємство може сформу­лювати ідею тільки укрупненого інвестиційного проекту, тобто обрати напрямок здійснення реального інвестування. В тому випадку, якщо об­рана ідея відповідає концепції розвитку, вона опрацьовується більш ре­тельно, що передбачає збір та аналіз додаткової інформації і розробку кон­кретного інвестиційного проекту.

У подальшому, залежно від конкретного виду реального інвестування, підприємство деталізує вимоги до капіталовкладення в інвестиційному проекті. Він має особливо важливе значення при залученні зовнішнього фінансування. Інвестиційний проект дозволяє, в першу чергу, підприєм­ству, а потім і банкам-кредиторам всебічно оцінити очікувану ефективність та доцільність здійснення конкретних реальних інвестицій.

Основні складові інвестиційного проекту наведені на рисунку 9.6.

Рис. 9.6. Складові інвестиційного проекту

Оцінка ефективності інвестиційних проектів. Головним критерієм оцін­ки інвестицій є окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладе­них коштів у формі грошових потоків, які генеруються втіленням у життя фінансованих проектів. Це можуть бути прибутки від реалізації продукції, якщо інвестиційний проект пов’язаний із виробництвом продукції, диві­денди і проценти на вкладений капітал в акції інших підприємств, прибу­ток від вкладення коштів у торгівлю, інші посередницькі організації, про­центи на депозити в комерційних банках тощо.

Головним питанням при здійсненні оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових ресурсів з одержаними за їх рахунок грошовими потоками є проблема зіставності суми інвестицій з одержаними доходами з урахуванням усіх факторів зміни цінностей грошей у часі, в тому числі тако­го фактора, як середньоринкові норми доходності вкладеного капіталу.

Для вирішення цієї проблеми оперують такими поняттями, як вартість початкових грошових вкладень і склад інвестиційних витрат на проекти.

Вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто так званих капітальних вкладень, становить собою суму інвестицій. Такі вкладення мають довгостроковий характер, причо­му, якщо за їх рахунок створені нові основні засоби і нематеріальні акти­ви, вартість цих активів протягом тривалого часу поступово зменшується, переноситься на продукцію, що виробляється. Упродовж «життєвого цик­лу» проекту капітал, вкладений у такі активи, повертається інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капі­тал, вкладений у оборотні активи, по закінченні «життєвого циклу» про­екту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді і розмірі. Сума інве­стицій у фінансові активи становить собою номінальні витрати на ство­рення цих активів.

Склад інвестиційних витрат на проекти, пов’язані з виробництвом то­варів і послуг, посередництвом, торгівлею, включає витрати на будівницт­во будівель і споруд, у тому числі і на їх проектування, на придбання устат­кування, його монтаж і налагодження, на реконструкцію виробництва, на удосконалення технологічних процесів. Для визначення суми інвестицій у такі проекти обов’язково треба врахувати також суму авансування в обо­ротні активи для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, не­завершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших оборотних активів, без яких здійснення проекту є неможливим.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 152 153 154 155 156 157158 159 160 161 162  ... 278