- ідентифікуюча функція статусу забезпечує ототожнення індивіда з певною сукупністю норм і розписів, суспільно заданих зразків поведінки й через них - з відповідною соціальною групою.
Таким чином, за допомогою сукупності цих функцій через соціальні статуси здійснюється такий вид соціального регулювання, як індивідуально-особистісне нормування. Крім того, багато видів соціальної регуляції здійснюються соціальними інститутами, які відповідають за координацію поведінки індивідів, сталість, погодженість і згуртованість їхніх дій.
Соціальні інститути - специфічні, відносно самостійні механізми соціальної регуляції, які здійснюють контроль за поведінкою індивідів за допомогою спеціальних засобів і способів навіювання, переконання й виховання, різноманітних форм примусу й тиску, різних способів вираження визнання і схвалення. Завдяки інститутам форми поведінки приводяться у відповідність із прийнятими зразками, нормами і стандартами.
Залежно від змісту, методів і предметів регуляції соціальні інсти-
106
тути в системі виробничих організацій певним чином класифікуються.
Організаційно-управлінські інститути - офіційні установи, формальні організації, які регулюють трудову поведінку працівників (членів організації) відповідно до поділу праці (функціональних обов'язків) і заданого способу виконання професійних і виробничих завдань на робочих місцях. При цьому процес соціальної регуляції розуміють як постійно підтримувані готовність, підготовленість, дієздатність і позитивну мотивацію працівників до стійкого й доцільного застосування своїх професійних навичок. Регуляція приводиться в дію сукупністю вербальних, адміністративно-правових, економічних і соціально- психологічних методів, що спонукають людину до виконання виробничих завдань, формують прийнятні зразки і стандарти трудової поведінки.
Економічні інститути забезпечують розподіл індивідів у системі громадської організації праці та у системі відносин власності; контролюють розподіл благ і послуг, регулюють грошовий обіг і товарну масу; здійснюють диференційовану винагороду працівників відповідно до кількості і якості їхньої праці. Економічні інститути не тільки підтримують стійкість сформованої соціальної структури суспільства, а й формують певний баланс споживання, добробуту населення відповідно до базових принципів, закладених в основі розподільчих механізмів, що домінують у суспільстві.
Політичні інститути. У найширшому значенні їх функція пов' язана з установленням, виконанням і підтримкою влади соціальної групи, яка домінує у суспільстві. Вони забезпечують відтворення і стійке збереження ідеологічних цінностей; стабілізують домінуючі у суспільстві соціально-класові структури.
Соціокультурні й виховні інститути ставлять за мету: освоєння і подальше відтворення культурних і соціальних цінностей, накопичених у процесі трудової діяльності; залучення індивідів до певної професійної субкультури, а також соціалізацію індивідів через засвоєння стійких соціокультурних стандартів поведінки; нарешті, захист тих цінностей і норм, що найбільшою мірою репрезентують професійні групи та організації. Соціокультурні й символічні стандарти властиві усім видам трудової поведінки.
Нормативно-орієнтуючі інститути - це механізми морально- етичної орієнтації й регуляції поведінки індивідів. Їх мета - надати поведінці і мотивації моральну аргументацію, етичну основу. Такі інститути утверджують у співтоваристві імперативні, загальнолюдські цінності, спеціальні кодекси та етику поведінки, зокрема й стосовно професійної сфери.
Нормативно-санкціонуючі інститути здійснюють соціальну регуляцію трудової поведінки на основі норм, правил і розпоряджень,
» следующая страница »
1 ... 59 60 61 62 63 6465 66 67 68 69 ... 156