- поведінка - дії людини, спрямовані на задоволення певної потреби. Закон оптимальної поведінки: поведінка людини завжди у будь-якій ситуації є для неї оптимальною, або вчинки людини завжди спрямовані на отримання нею найбільшої вигоди (користі) для себе у всіх відношеннях (в матеріальному та (або) моральному плані);
- мислення - це процес відображення у свідомості індивіда об' єктивної реальності разом з неусвідомленим прагненням індивіда до отримання найбільшої вигоди у всіх відношеннях. На основі мислення індивідом приймається певне рішення, яке завжди є для нього оптимальним у даній конкретній ситуації. Поведінка людини спрямована на задоволення певної потреби, яка є бажанням і продуктом мислення людини. Таким чином, поведінка - це наслідок мислення.
Як випливає з теорії інтересів, поведінка людини завжди спрямована на оптимальне задоволення її інтересів з урахуванням можливих наслідків, які визначаються зовнішніми умовами.
Отже, для отримання найбільшої вигоди у всіх відношеннях людина завжди змушена аналізувати зовнішні умови і передбачати при цьому ті очевидні наслідки, настання яких зумовить задоволення її інтересів в разі одного типу поведінки та утиск цих інтересів в разі іншого.
Звідси випливає, що коли людина неадекватно сприймає зовнішні умови, то оптимальне в її поведінці, об' єктивно спрямоване на отримання нею найбільшої вигоди у всіх відношеннях, фактично не приведе її до отримання бажаної вигоди. Іншими словами, людина внаслідок неправильного аналізу зовнішніх умов буде поводитись на шкоду самій собі.
Умови, що регулюють відносини людини з зовнішнім середовищем, називаються повними, якщо в межах цих умов людина завжди
31
природним чином приймає правильні рішення і вибирає правильний тип поведінки у будь-яких ситуаціях.
Людина, не знаючи "правил гри", не може правильно вирішити, як поводитись у цій ситуації з найбільшою вигодою для себе у всіх відношеннях. Перед нею постає багато питань типу "причина - наслідок", на які вона не в змозі одразу відповісти, оскільки не знає усіх можливих для неї наслідків в разі того або іншого типу своєї поведінки. Маючи справу з такою невизначеністю, людина змушена природним чином доповнювати для себе регулюючі умови. Суть цього доповнення полягає в тому, що у межах неповних умов людина сама, виходячи з раніше накопиченого досвіду і поверхневих спостережень, вибирає той тип поведінки, який у цей момент вигідний насамперед їй самій, а не зовнішньому середовищу. Індикатором коректності вибраного людиною типу поведінки слугують у підсумку наслідки, які зумовлюють або утиски або задоволення її інтересів у даній ситуації.
У трудових відносинах поведінка працівника зумовлена впливом як з боку керівництва, так і з боку групи, тобто членів трудового колективу. У цьому випадку працівник змушений обирати такий тип поведінки, який би дозволив йому уникнути несприятливих наслідків як у відносинах з керівництвом, так і у відносинах з групою.
Отже, усі проблеми управління, включаючи і низькі темпи росту продуктивності праці, є наслідком неповноти умов, які регулюють трудові відносини.
Умови, які регулюють трудові відносини, повинні обов' язково дозволяти працівнику задовольняти свої інтереси за якісного і результативного виконання ним будь-яких виробничих завдань.
3.4. Критерій раціональної поведінки
З одного боку, раціональна поведінка індивіда - оптимальна для нього поведінка; з іншого боку, раціональна поведінка індивіда - корисна для зовнішнього середовища (оточуючих людей, суспільства, природи) поведінка. Лише композиція цих двох складових дозволяє говорити про раціональну у всіх відношеннях поведінку індивіда. Отже, раціональна у всіх відношеннях поведінка індивіда - оптимальна для нього і водночас корисна для зовнішнього середовища.
» следующая страница »
1 ... 15 16 17 18 19 2021 22 23 24 25 ... 156