Що стосується чоловіків-спартанців, то військові заняття, тренування, фізичні вправи були їхнім основним заняттям. Якщо спартанець порушив військову дисципліну, виявив на полі бою боягузтво, не допоміг товаришеві або втратив зброю, його позбавляли честі (накладали атімію), громадянських політичних і особистих прав. Тоді ніхто з ним не розмовляв, не подавав руки, не бажав знаходитись поруч. Земельну ділянку забирали. Він потрапляв у категорію, так би мовити, прокажених.
На протилежному боці суспільної сходинки перебували ілоти. Як зазначалось, у процесі утворення Спартанської держави велику роль відіграли завоювання, внаслідок яких маси поневоленого населення було перетворено в рабів — ілотів. В їхньому становищі теж було чимало своєрідного. Це були не приватні, домашні раби, а колективні, державні, котрі не мали ані політичних, ані цивільних прав. Вони були розписані за клерами (ділянками) спартанців — по 10—15 осіб, могли мати сім'ю.
Спартанець міг карати ілотів, в тому числі вбити, але не міг відпустити на волю, передати іншому громадянину чи продати. Ілоти були прикріплені до спартанського клеру, який повинні були обробляти, мали власне житло і сільськогосподарський реманент. Вони були зобов'язані щорічно платити господареві-спартанцю натуральний оброк — 70 медимнів (мір) зерна та 12 мір його дружині. Крім того, давати ще певну кількість масла, вина, винограду, м'яса тощо. Зменшувати розмір податку заборонялося. Крім того, господар міг використовувати ілотів у своєму домашньому господарстві, як і військовополонених — рабів, яких держава продавала на публічних торгах.
Ілотам зобов'язувалось у разі потреби відбувати військову службу в легкоозброєній піхоті, яка починала бій, маючи на меті розладнувати ряди і тил противника. Після бою зброю в них відбирали.
Кількісно ілотів було значно більше, ніж спартанців. Вони неодноразово, як засвідчують грецькі історики, піднімали повстання, які нещадно придушувались. Своє панування над ілотами спартанці підтримували методами залякування і терору, тому й жили вони, по суті, в постійній бойовій готовності, в умовах військового табору. Навіть богиня кохання Афродіта у спартанців завжди зображувалася у повному військовому спорядженні. Не задовольняючись окремими актами терору стосовно ілотів, спартанці щорічно оголошували беззбройним ілотам "священну війну" (так звані криптії), під час якої вбивали найміцніших, найрозумніших, най- відважніших рабів. Недарма в центрі своєї столиці спартанці побудували храм Страху, а в Афінах стояв храм Милосердя.
За будь-якої нагоди і без неї ілотів нещадно били, щоб "вони ніколи не забували почуватися рабами". Господарі-спартанці повинні були під страхом покарання вбивати тих із них, хто був сильним, здоровим, розумним.
Тож не дивно, що ілоти за будь-якої нагоди бунтували, повставали, іноді дуже загрозливо. Так, під час землетрусу 464 р. До н. Е. Ілоти масово повстали, боролись майже 10 років, і Спарті навіть довелось звернутися по військову допомогу до Афін. Історик Ксе- нофонт, характеризуючи настрої ілотів, пише, що вони "готові були негайно з'їсти своїх панів зі шкірою і волоссям".
Іноді рабів держава відпускала на волю за військові подвиги. Це мало місце, зокрема, під час Пелопоннеської війни, коли відразу 2 тисячам ілотів надали волю. Щоправда, як розповідає Фукідид, вони тут же зникли невідомо куди. Очевидно, спартанці їх знищили. Відпущені на волю ілоти йменувалися неодамодами. Про їхнє правове становище точаться суперечки в історичній науці й до сьогодні.
Періеки (грецьк. Рег^^ — дослівно, проживаючі довкола) — це жителі сусідніх зі Спартою територій, на які вона поширила вплив, підпорядкувала собі (але не шляхом завоювання, бо тоді підкорене населення перетворювали в ілотів). Порівняно з абсолютно безправними ілотами правове становище періеків було значно кращим. Вони були особисто вільні, мали сім'ї, майно, в тому числі землю, яку могли продавати й купувати. Займалися переважно ремеслом і торгівлею, скотарством, менше — сільським господарством, оскільки проживали здебільшого на неродючих землях, у гірських районах тощо. Могли укладати різноманітні торговельні угоди, вільно розпоряджалися своїм майном. Проте політично вони залишалися безправними, оскільки не були громадянами Спарти. На них не поширювались правила виховання, побуту спартанців, їхні права і привілеї. Виконували на користь держави різні повинності (фізичні роботи, сплата натуральних і грошових податків), служили у війську як допоміжні загони — переважно, як важкоозброєні піхотинці (гопліти).
» следующая страница »
1 ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85 ... 215