Отже, можна зробити висновки про те, що на даний час практика державного регулювання інноваційної діяльності в україні має здебільшого пасивний характер і розглядається як процес використання та комерціалізації результатів наукових досліджень та розробок. Але поштовхом до інноваційної діяльності мають бути не тільки наукові досягнення в різних сферах, розробка нових технологій та дослідних зв'язків нової продукції, а й прогнозування змін кон'юнктури ринку (дослідження (вивчення попиту) та формування на потенційних ринках збуту інноваційної продукції). Також використання інноваційних технології в реальній управлінській діяльності ще мало вивченні і мало застосовуються в реальному житті, а їх теоретичне осмислення чекає на свого дослідника.
Література
1. Закон україни "про інноваційну діяльність" від 04.07.2002.
2. Інноваційна стратегія українських реформ / а.с. гальчинський, в.м. гаєць, а.к. кінах, в.п. семиножко. - к.: знання україни, 2002. - с. 85.
3. Патон б. Є. Інноваційний шлях розвитку економіки україни // україна на порозі 21 століття. - к.: нтуу "кпі", 2001. - с. 62.
4. Подвысоцкий в. Инновация как глобальное понятие // инвестиции - 2002, № 24, с. 12- 19.
5. Юрасов и.а. - инновационные технологии управления // управление персоналом. - 2006. - № 20 - с. 59 - 63.
» следующая страница »
1 ... 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27 ... 293