Здача в експлуатацію і пуск підприємства, як правило, стислий за часом, але технічно важливий період здійснення проекту. Він пов’язує інвестиційну фазу з експлуатаційною.
Здача проекту в експлуатацію охоплює такі види робіт:
• передексплуатаційні перевірки;
• пробні пуски;
• експлуатаційні випробування;
• прийняття.
Для здачі в експлуатацію необхідна поставка ресурсів, матеріалів та робочої сили на будівельну ділянку. Ефективний і збалансований розподіл у часі цих поставок потребує складання графіка здійснення цього процесу.
Добре планування й ефективне управління проектом повинні гарантувати, що всі стадії інвестиційної фази будуть здійснені згідно з наміченим регламентом. Для успішного впровадження проекту потрібна ефективна координація різноманітних видів діяльності, яка може бути досягнута тільки за ретельного календарного планування. Для цього використовують метод критичного шляху та метод оцінки й аналізу проекту.
Якщо в передінвестиційній фазі головним критерієм оцінки її успішності є якість та надійність проекту, то на інвестиційній фазі першочергового значення набуває чинник часу, що пов’язано з потребою втримати проект у межах прогнозних даних, які отримані в обґрунтуванні.
9.2. Правове регулювання договірних відносин
Установлення правової, фінансової, організаційної бази для здійснення проекту передбачає оформлення згідно з чинним законодавства відповідних договорів і контрактів між відповідними учасниками інвестиційного проекту. У першу чергу це договори постачання і закупки необхідних матеріальних ресурсів; трудові контракти і угоди, що стосуються забезпечення проекту відповідними трудовими ресурсами; договори з фінансово-кредитними установами про фінансування проекту.
Під закупівлями і постачаннями розуміють заходи, спрямовані на забезпечення проектів ресурсами—тобто майном (товарами), виконанням робіт (послуг), передачею результатів інтелектуальної творчості в пов’язано з конкретним проектом.
Проведення економічної реформи привело до змін у державному регулюванні господарських відносин. Закупівлі є частиною господарських відносин, у зв’язку з чим зазначені зміни торкнулися і правового регулювання.
Основною правовою формою організації і регулювання відносин при здійсненні закупівель між їхніми учасниками (суб’єктами) є договір.
Роль договору при закупівлях полягає в правовому закріпленні відносин між суб’єктами закупівель, установленні зобов’язань між ними, виконання яких захищається законодавством. При цьому договір не тільки закріплює зобов’язання і права сторін, але і визначає порядок їхнього виконання, а також передбачає способи захисту інтересів цих сторін.
Структура елементів правового регулювання договірних відносин при закупівлях і постачаннях приведена на рис.9.1.
Основними типами договорів є договір постачання і договір підряду.
Договір постачання — це договір, за яким постачальник, що є підприємцем, зобов’язується в обумовлений термін передати у власність (чи в повне господарське ведення, або в оперативне керування) покупцю товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов’язується приймати товар і платити за нього визначену ціну.
Договір постачання укладається добровільно, тобто відсутнє, як правило, зобов’язання постачальника вступати в договірні відносини.
Слід зазначити, що в деяких випадках законодавство зобов’язує постачальника укласти договір за вимогою покупця — зокрема, у випадку постачання продукції для державних потреб у разі ліквідації наслідків стихійного лиха.
Договір підряду регулює закупівлі, необхідним об’єктом яких є результат певних дій.
» следующая страница »
1 ... 103 104 105 106 107 108109 110 111 112 113 ... 131