Вільна (необмежена) конкуренція, тобто класичний ринок, характерна для високоорганізованого ринку, на якому реалізується однорідна продукція, внаслідок чого відсутня основа для нецікавої конкуренції. Витрати абсолютно конкурентної фірми — фірми, яка не впливає на формування ринкової ціни, рекламу, є зайвими, оскільки не сприяють суттєвому зростанню рівня доходів або збільшенню попиту на її товари. Економічне суперництво відбувається між багатьма дрібними та середніми фірмами. Будь-яка нова фірма (підприємство) може легко приєднатися до галузі, а ті. що в ній функціонують, мають змогу без перешкод покинути ринок. Щодо цього не існує жодних законодавчих, фінансових, технологічних обмежень, а також обмежень, пов'язаних з дією патентів або ліцензій, наявністю економічних таємниць, існуванням таємних змов конкурентів. На кожного суб'єкта ринку вільної (необмеженої) конкуренції поширюються однакові умови доступу до інформації про ціни. Ніхто з них не може впливати на ринкову ціну, оскільки частка кожного в загальному обсязі виробництва настільки мала, що зміна кількості продажу не впливає на сукупну ринкову пропозицію, а отже, й на ринкову діну, яка, як відомо, визначається сукупним попитом і пропозицією у конкурентній галузі. Вони сприймають ціну на свою продукцію як задану ринком через попит і пропозицію, тобто не здійснюють власної цінової політики, а лише пристосовуються до ринкової кон'юнктури. Галузь, тобто всі підприємства, що виробляють однаковий продукт, можуть збільшити обсяг продажу, тільки знизивши ціпи на продукцію. Як правило, ринок необмеженої конкуренції зорієнтований на середні ринкові ціни товарів. Оскільки товаровиробники не впливають на ринкову ціну, вона залишається постійною незалежно від індивідуальних витрат і обсягів випуску окремої фірми, підприємства, Максимізувати свій прибуток чи мінімізувати свої витрати вони можуть, лише змінивши величину змінних ресурсів, які вони використовують.
Нерідко ціна на продукцію виробників, що функціонують на ринку вільної конкуренції, з певних причин може суттєво знизитися. Тоді, співставивши величини загальних витрат і загального доходу, багато з них змушені залишити ринок.
За вільної конкуренції виробники досягають оптимального об сягу продукції тоді, колії ринкова ціна (Р) дорівнює додатковим витратам виробництва (тС), перевищуючи мінімальне значення середніх змінних витрат виробництва (ЛУЄ). Падіння ринкової ціни нижче мінімального рівня ЛУЄ с підставою для закриття підприємства, оскільки виробництво продукції за вільної конкуренції не може відбуватися, якщо її ціна нижча рівня середніх змінних витрат. Ефективність роботи фірми на ринку вільної (необмеженої) конкуренції значною мірою залежить від її додаткових витрат, які обумовлюються не ринковими цінами, а обсягами виробництва фірми.
На практиці необмежена конкуренція є досить рідкісним явищем. Переважно вона існує на ринках сільськогосподарської продукції, деяких фінансових послуг.
Ціноутворення на ринку монополії. Економічно панування монополії реалізується в отриманні нею монопольного прибутку. Якщо за домонополістичного капіталізму основний економічний закон капіталізму діяв у формі закону середнього прибутку, то за монополістичного капіталізму він постає у формі закону монопольного прибутку. Якісно цей закон відображає зміни у виробничих відносинах на вищій стадії капіталізму, а кількісно (за своєю величиною) монопольний прибуток перевищує середній прибуток на величину монопольного надприбутку.
Монопольний прибуток ґрунтується на монополізації всіх сфер економіки. За структурою він є сумою середнього (нормального)
прибутку і монопольного надприбутку, який також має свою структуру, обумовлену такими його джерелами:
— отримання монополією надлишку над середнім прибутком (надлишкової додаткової вартості). Це зумовлене тим, що монополія володіє найкращими умовами виробництва: на її підприємствах вищі продуктивність та інтенсивність праці, тому індивідуальна вартість товарів є нижчою за суспільну (ринкову) їх вартість;
» следующая страница »
1 ... 275 276 277 278 279 280281 282 283 284 285 ... 452