Політична економія

Вільна (досконала) конкуренція, як відомо, була суттєво піді­рвана монополізацією економіки на межі XIX—XX ст., але теоре­тичне осмислення цих процесів відбулося лише на початку 30-х років XX ст. у працях Дж.-В. Робінсон «Економічна історія недос­коналої конкуренції» (1933), Є. Чемберліна «Теорія монополіс­тичної конкуренції» (1933). Вони рішуче розкритикували при­хильників неокласичного напряму в політичній економії (А. Мар­шалл, Л. Вальрас), які обстоювали засади вільної конкуренції.

У сучасній економіці відбувається синтез конкуренції і монопо­лії, що формує умови існування різних структур ринку (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Види ринкових структур

Параметр стану ринку	Вільна конкуренція	Монополія	Монополістична конкуренція	Олігополія
Кількість продавців	Багато	Один	Відносно багато	Мало
Бар'єри входу на ринок і виходу з нього	Немає	Є (немає входу)	Майже немає	Як правило, є
Незалежність суб'єктів ринку один від одного	Є	Немає	Є	Немає
Диференціація продукту	Немає	Немає	Є	Можлива
Можливості контролю над Цінами	Немає	Є	Контроль індивідуального товару	Нелегальний контроль

Конкуренція і монополія поєднуються в межах недосконало конкуренції у так званій монополістичній конкуренції та оліго полії.

Монополістична конкуренція. Базується на диференціації продукції, відповідно до якої певні види товарів і послуг розподі­ляють на їх підвиди, виробництвом і реалізацією яких займають­ся різні компанії.

Монополістична конкуренція є органічним синтезом монопо­лізму і конкуренції. Монополізм виявляється у створенні фірмою легальної монополії, яка, використовуючи патенти, торгові та фірмові знаки, захищається від конкурентів. Цьому сприяє дифе­ренціація товарів — надання їм певних особливостей (за якістю, формою, кольором, упаковкою, умовами продажу). Конкуренція полягає у наявності на ринку, на якому продають велику кіль­кість однорідних товарів, багатьох конкурентів, які для залучен­ня покупців змушені диференціювати товари і послуги. Для моно­полістичної конкуренції характерна велика кількість фірм (20— 70), що обмежує їх контроль над ціною. Розміри фірм, як прави­ло, є середніми або малими (частка 4-х найбільших фірм галузі не перевищує 25 % загального товарообороту, коефіцієнт концентра­ції становить 1/4). Кожна з них, випускаючи однотипну продук­цію (одяг, взуття, пральні порошки, зубні пасти, безалкогольні напої, послуги ресторанів, станцій технічного обслуговування ав­томобілів та ін.), диференціює її за певними відмінностями, пере­конуючи споживача засобами реклами в її унікальності. Окремий товар має багато замінників, тому рекламують його якість, особ­ливості дизайну та ін. У такому разі йдеться вже про специфічний продукт із товарною маркою фірми. Крім того, фірми відрізня­ються за витратами виробництва і реалізації товарів, тому замість єдиної ринкової ціни існує широкий їх діапазон. Використання нецінової конкуренції зумовлене незначним контролем над цінами, великою їх залежністю від споживача. За монополістичної конку­ренції в галузь порівняно легко проникають нові конкуренти, що є наслідком невеликих розмірів фірм і диференціації продукту.

Олігополія. За цієї форми синтезу конкуренції і монополії центр боротьби переміщується зі сфери обігу у сферу виробниц­тва, з галузевого на міжгалузевий, з національного на інтернаціо­нальний рівні.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 261 262 263 264 265 266267 268 269 270 271  ... 452