Політична економія

За олігополії основним методом конкурентної боротьби за попит споживачів с нецінова конкуренція — суперництво на основі тех­нічних переваг, високої якості й надійності виробів, ефективніших реклами, методів збуту, розширення видів послуг і гарантій покуп­цям, умов оплати та ін. Нецінова конкуренція суттєво змінює рин­ковий механізм регулювання взаємозалежності цін і вартості.

Загалом конкуренція відображає прагнення до свободи, еконо­мічної незалежності з одночасним намаганням конкурентів убе­регтися від негараздів конкурентної боротьби, що породжує тен­денцію до об'єднання зусиль і ресурсів (капіталу), економічної со­лідарності. Тобто, намагання перемогти у конкурентній боротьбі призводить до встановлення панування на ринку, захоплення вла­ди, утворення монополій. Це свідчить, що конкуренція і монопо­лія є двома сторонами ринкової взаємодії.

Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії

Концентрація і централізація банківського капіталу. Концен­трація і централізація промислового капіталу, виникнення моно­полій у сфері виробництва обумовлюють концентрацію і централі­зацію позичкового капіталу, наслідком чого стало виникнення банківських монополій. Передумовою цього була неспроможність дрібних банків здійснювати масштабні грошові операції та гаран­тувати безпеку вкладів великих промислових, торговельних, транспортних підприємств.

Концентрація банківського капіталу — збільшення розмірів власного капі­талу банків за рахунок капіталізації банківського прибутку та залучення все більшої маси вкладів (запозиченого капіталу) юридичних і фізичних осіб.

Процес концентрації банківського капіталу зумовлює збіль­шення загальної суми контрольованих банками грошових ресурсів.

Централізація банківського капіталу — укрупнення розмірів капіталу бан­ку за рахунок об'єднання капіталів кількох банків.

Відбувається вона через насильницьке поглинання дрібних банків великими або через добровільне їх поєднання у більший банк на засадах акціонерної власності.

У другій половині XX ст. проявилися такі особливості концен­трації і централізації банківського капіталу:

—               інтенсивне злиття банків-гігантів (у 70-ті роки 4 найбіль­ші банки Англії зосередили у себе 74 % банківських активів кра­їни, у ФРН «велика трійка» банків-гігантів («Дойче банк», «Дрезднер банк», «Комерц банк») — 38 % , у Франції 3 найбіль­ші банки — 91 %);

—               різке зростання мережі філій великих банків (так, 4 най­більші банки Великобританії мають тільки всередині країни 11,3 тис. філій);

—              масове впровадження у банківську справу сучасної електрон­но-обчислювальної техніки (вона значно прискорює та розширює банківські операції, однак дуже дорога), що значно підвищує вар­тість банківських послуг. Ця суперечність розв'язується шляхом подальшого збільшення розмірів банківського капіталу, що сприяє економії на масштабах банківських операцій та їх універсалізації, її наслідком є підвищення стійкості банків, зростання відносної незалежності від коливань попиту і пропозиції в окремих сферах банківської діяльності. Універсалізацію операцій можуть собі доз­волити лише великі банки, тому вона є свідченням посилення кон­центрації у банківській сфері. До спеціалізації (обмеження) видів банківських операцій змушені вдаватися дрібні та середні банки);

—              вплив розвитку світових господарських зв'язків на концен­трацію та централізацію банківського капіталу (його наслідком є створення міжнародних банківських об'єднань, які обслуговують транснаціональні компанії).

Отже, результатом концентрації та централізації банківського капіталу є зменшення кількості банків, нарощування їх грошо­вих ресурсів, підвищення питомої ваги великих банків у загаль­ній сумі банківського капіталу.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 263 264 265 266 267 268269 270 271 272 273  ... 452