Реалізація конкурентних переваг української економіки неможлива без різнобічної, постійної й міцної підтримки держави, що має органічно сполучатися з ринковими механізмами, не підмінюючи й не придушуючи їхньої дії.
Функція державного регулювання - органічна внутрішня складова сучасної ринкової економіки, а в перехідному до неї стані дана функція посилюється
*. Підвищується регулююча роль податкового менеджменту.
Спонтанна лібералізація економіки в Україні не привела до виникнення відносин вільної конкуренції.
Іде стрімка криміналізація як підприємництва, так і державного апарату, посилюється концентрація влади в руках найбільш організованих структур, що мають і капітал, і доступ до державної влади. Посилюється процес лобіювання в законодавчому й виконавчому органах влади.
Не слід розраховувати на те, що вирішити цю проблему можна шляхом подальшого згортання державного регулювання. Саме ослаблення ролі держави, включаючи деморалізацію позбавлених ясних цілей і перспектив своєї діяльності держслужбовців, стало сприятливим ґрунтом для зрощування державної влади і кримінальних структур. Для вирішення даної проблеми необхідні наполегливі й постійні зусилля за декількома напрямами. У цих умовах менеджмент міжвідомчих структур набуває значної актуальності.
Розширення вузьких національних рамок, інтеграціоналіза- ція господарського життя загострюють проблему існування різних організаційних структур у рамках виникаючих спільних підприємств, міжнародних і транснаціональних корпорацій, роблять актуальним пошук шляхів інтеграції міжкультурних розбіжностей.
Міжнародні корпорації, проникаючи в нові регіони й здійснюючи свою діяльність на регіональних ринках, зіштовхуються з опором регіональних і місцевих структур. Багатонаціональне середовище вимагає вироблення різних типів управлінської поведінки, пошуку шляхів подолання існуючих мовних, етичних, культурних бар’єрів. Принагідно зауважимо, що існує близько 120 культурних розбіжностей тільки між японським і американським стилем поведінки на робочих місцях.
Подолання «міжкультурних бар’єрів» гостро стоїть сьогодні й перед Європейським економічним співтовариством, що при- ступилося до здійснення масштабних завдань економічного простору, вирішення яких зможе забезпечити розширення експорту конкурентної продукції, подолання торгових бар’єрів між країна- ми-членами ЄЕС, створення єдиного інтегрованого європейського ринку з населенням 320 млн. чол.
Наявність розбіжностей в різних країнах мають визнати й зрозуміти керуючі компаніями, які прагнуть до міжнародної діяльності.
Кожна, на перший погляд, незначна культурна розбіжність може позначитися на фінансовій стороні діяльності компанії, ринках збуту тощо. От чому проблема управління процесом міжнародного співробітництва залишається важливою й актуальною.
У багатьох дослідженнях у галузі теорії та практики сучасного менеджменту зазначається, що непереборних перешкод для міждержавної взаємодії практично не існує. На думку Дж. Грейсона і К. О’Делла, до 80% японських методів підвищення продуктивності праці і якості можна перенести й адаптувати до умов американської господарської системи.
Активно запозичують методи внутріфірмової економічної культури й корпорації країн Західної Європи. Так, впроваджуючи
японські методи управління, представники адміністрації французьких компаній переслідують дві мети: залучити працівників до зацікавленої участі у справах фірми й провести «децентралізацію відносин» адміністрації з профспілками.
Безсумнівну цінність для нашої сучасної господарської практики має вивчення досвіду, накопиченого провідними міжнаціональними й транснаціональними корпораціями країн західної Європи.
» следующая страница »
1 ... 66 67 68 69 70 7172 73 74 75 76 ... 224