У цьому зв’язку актуально не тільки усвідомлення специфічних особливостей, але й розробка методології відбору позитивного закордонного досвіду в області формування корпоративних структур.
Вітчизняна практика не нагромадила ще достатнього досвіду. В умовах інтеграційних процесів, що швидко розвиваються, відсутність практичного досвіду призводить до істотного вповільнення інтенсивності міжнародних контактів наших підприємців із закордонними партнерами, хоча можливості для розробки таких рекомендацій існують, тому що, як відзначають американські вчені, розрив між теоріями двох шкіл управління - нашої й американської - більший, ніж між практикою управління в цих країнах.
На шляху до цивілізованого підприємництва великого значення набуває засвоєння таких складових елементів корпоративної культури зарубіжних країн, як:
• врахування професійних, морально-етичних якостей людей, їхніх здатностей при визначенні політики управління персоналом;
• розвиток лідерства як стилю управління й складової духу партнерства у відносинах між персоналом і менеджерами;
• виховання високих етичних стандартів у відносинах з персоналом, споживачами, громадськістю, акціонерами.
Необхідно освоїти цінності системи внутріреформених комунікацій, що є в активі закордонних компаній, у першу чергу методи добору, розміщення й навчання кадрів, застосування групових підходів до прийняття рішень, створення каналів двостороннього зв’язку «менеджер - рядовий працівник», організації служб по зв’язках із громадськістю тощо.
Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, створення спільних підприємств спричиняють необхідність з’ясування всіх аспектів взаємодії різних управлінських структур, пошуку шляхів їх інтеграції.
При цьому слід мати на увазі, що міждержавна взаємодія несумісна з насадженням якоїсь однієї традиції. Копіювання чужого, навіть найпередовішого, досвіду без урахування сумісності з національними цінностями загрожує невдачами. Тут необхідні системний підхід і адаптація закордонного досвіду до умов функціонування вітчизняної організації. Тоді можлива «сумісність» моделей управління.
На початку цього підрозділу ми говорили, що усередині країни моделі менеджменту економіки країни і регіону відрізняються лише масштабністю та специфікою застосування. Цього не можна сказати про моделі менеджменту різних країн. Знайомство з механізмом функціонування різних національних економік дає підставу стверджувати, що кожна країна має свою модель управління й модель розвитку за обов’язкової умови застосування однакових ринкових принципів.
В Японії та інших країнах Південно-Східної Азії ринковий механізм став не самоціллю, він впроваджений у національно-історичні традиції народів, а господарське право, фінансова система й соціальні питання влаштовані там за власною моделлю, що не копіює ні одну країну Заходу.
Та й у Європі було б важко накласти, скажімо, французьку модель на англійську, не кажучи вже про іспанську або португальську. В Європі ринкові традиції сильні як ніде у світі. Але жодна європейська країна за своїм ринковим устроєм не є відбиттям іншої. Іншими словами, ринкові принципи, ринкова мотивація людей не зруйнували, а всотали специфіку країн і народів. Не випадково тому так непросто йде уніфікація національних економік під єдину модель устрою й розвитку Європейського союзу. Виявилося, що легше відкрити кордони між країнами, ніж сформувати однаковий для всіх економічний простір. Дотепер перебуває під загрозою процес впровадження єдиної валюти й створення загальної фінансової системи ЄС. А без цього не зможе стати на власні ноги його ринкова модель.
» следующая страница »
1 ... 70 71 72 73 74 7576 77 78 79 80 ... 224