Виробничо-технологічна криза може виникати на різних фазах життєвого циклу підприємства, починаючи від його становлення та завершуючи крахом бізнесу. Але найчастіше з такою кризою підприємство стикається на етапах розвитку й зрілості.
Існують також певні особливості виникнення виробничо-технологічної кризи в залежності від розміру підприємства, його експортної орієнтації, форми власності. Так, на великих експортно орієнтованих підприємствах ймовірність появи такої кризи є вищою, адже переобладнати власне виробництво у великих масштабах досить складно. Як правило, це стосується, в першу чергу, підприємств державної форми власності.
За науковими прогнозами, для прикорення стабілізації та розвитку економіки України необхідно вже найближчим часом щонайменше в 2,5-3 рази піднести темпи інтенсифікації відтворювальних і оновлюваних процесів, при відповідному інвестиційному та інноваційному забезпеченні. Треба зрозуміти, що ті мізерні обсяги інновацій, які сьогодні направляються безпосередньо у виробничу сферу, жодних вагомих зрушень найближчим часом не обіцяють. Тим більше, що вони здебільшого взагалі минають справжній технологічний прогрес - першочерговий розвиток наукомістких ресурсо- й енергозберігаючих виробництв, без яких підприємствам не дістати конкурентоспроможності на товаронасичених міжнародних ринках.
З цих позицій, обсяги як внутрішніх нагромаджень і кредитних ресурсів, так й дійсного припливу іноземних інвестицій (300-400 млн.долл.на рік), є занадто малими для масштабів економіки України. До того ж значна частина яких спрямовується не на виробниче інвестування чи сучасне технологічне оновлення, а на купівлю енергоносіїв, окремих технічних засобів або на поточні потреби, що лише призводить до зростання зовнішньої заборгованості країни.
Вцілому в країні ще не створено належних умов для створювальної діяльності підприємств у виробничих сферах. В ряді науково-технічних і виробничих сфер, окремих групах підприємств, які мають стабільні замовлення та випуск продукції, з’явилися ознаки стабілізації та зростання (це може стосуватися підприємств харчової промисловості та машинобудування, легкої промисловості та ряду інших).
Таким чином, вважаємо за доцільне виділити наступні шляхи подолання виробничо-технологічної кризи на підприємствах:
□ оновлення та модернізація засобів технологічного оснащення;
□ створення резерву засобів технологічного оснащення;
□ розвиток інноваційної діяльності;
□ проведення систематичних науково-дослідних і конструкторських робіт;
□ створення фундаменту для підвищення рівня кваліфікації працівників підприємства будь-яких рівнів.
На загальнодержавному рівні нагальною потребою постає удосконалення наявних розробок довгострокової програми розвитку науки в Україні, сприяння науково-технологічному та інноваційному оновленню галузей, окремих виробництв. З цією метою слід: узаконити засади внутрішньої та зовнішньої політики, в яких чітко визначалися орієнтири активізації науково- технологічного й інноваційного спрямування промислового виробництва, удосконалити державну науково-технічну політику.
Організаційна криза на підприємстві
Діяльність підприємства та його підрозділів повинна спрямовуватись і координуватися відповідним керівником або спеціальним органом. Чим глибший розподіл праці на підприємстві, чим більше видів діяльності та підрозділів, тим більше в ній рівнів ієрархії. При подальшому розширенні масштабів діяльності підприємства відповідним чином зростає кількість рівнів ієрархії. Органи управління завжди належать до конкретних підрозділів, саме тому їх структура повинна співпадати із загальною організаційною структурою підприємства.
» следующая страница »
1 ... 282 283 284 285 286 287288 289 290 291 292 ... 433