Виходячи із ієрархії управління, розрізняють вищий, середній і нижчий рівні менеджменту організації. Кожному з них притаманні особливі функції, а саме:
Вищий рівень менеджменту (підприємство в цілому):
□ стратегічне управління організацією;
□ формування корпоративної культури;
□ загальне керівництво організацією.
Середній _рівень менеджменту (виробництво, цех):
□ координація і контроль діяльності нижніх ланок управління; розробка
виробничих програм і планів;
□ підготовка інформації для прийняття рішень на вищому рівні
управління;
□ забезпечення зв'язку між вищими і нижчими ланками управління.
Нижчий рівень менеджменту (дільниця, бригада):
□ здійснення контролю за виконанням виробничих завдань;
□ безпосереднє керівництво робітниками;
□ дотримання вимог технологічних процесів і техніки безпеки;
□ забезпечення інформацією керівників середнього рівня про виконання
виробничих завдань.
Функції менеджменту кожного з рівнів мають відповідний організаційний зміст, суть якого полягає в організації різноманітних форм діяльності окремих підрозділів щодо виконання виробничих програм, контролю за щоденними поточними операціями і діями, що забезпечцють ефективне фукціонування підприємницької структури [69, с.15].
Керівник підприємства виконує роботу, системна складність якої дуже висока - здійснює стикування діяльності функціональних підрозділів, рішення організаційно-економічних і виробничо-техиічних проблем, що виникають у взаємодії з іншими організаціями. І чим вище рівень керівника, чим більше підрозділів і організацій йому підлеглі, тим більше різних проблемних ситуацій він повинен розв’ язати. Аналіз і синтез виникаючих кризових ситуацій, інтеграція діяльності функціонально чи предметне спеціалізованих ланок і складають функцію керівництва.
Керівнику, менеджеру необхідно вміти передбачати причини і джерела виникнення кризових ситуацій і мати про запас заздалегідь спроектований механізм їхнього моделювання і розв’язання для того, щоб, виходячи з наявних ресурсів і критеріїв переваги, вибирати прийнятні варіанти.
Управління в кризовій ситуації, на думку В.О.Василенка, це процес роботи під тиском обставин таким чином, що дозволить керівникам аналізувати, планувати, організовувати, направляти і контролювати ряд взаємозалежних операцій при прийнятті швидких і раціональних рішень з невідкладних проблем, що виникли перед фірмою.
Антикризове управління - це таке управління, де вже поставлено передбачення небезпеки кризової ситуації, аналіз її симптомів, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання його факторів для наступного розвитку.
Можливість антикризового управління визначається людським фактором. Усвідомлена діяльність людини дозволяє шукати і знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля на вирішенні найбільш складних проблем, використовувати накопичений, у тому числі тисячоліттями, досвід подолання криз, пристосовуватися до виникаючих ситуацій.
Метою антикризового управління є забезпечення результатів, що дозволять нормально функціонувати підприємству за допомогою здорової організації, що досягається шляхом використання оточення на основі поставленого управління людьми і комунікаціями.
Реалізація поставленої мети полягає в перебуванні належного балансу між вимогами, висунутими ситуацією, і особистими якостями керівника з урахуванням зрілості (компетентності, досвіду) і готовності колективу до співробітництва.
Необхідно відзначити, що будь-яке управління у визначеній мірі повинно бути антикризовим і тим більше ставати антикризовим у міру вступу в смугу кризового розвитку організації. Ігнорування цього положення має негативні наслідки, облік його сприяє безболісному проходженню кризових ситуацій.
» следующая страница »
1 ... 256 257 258 259 260 261262 263 264 265 266 ... 433