Важливим теоретичним питанням є, на думку Лігоненко Л.О., визначення сфери застосування терміну “антикризове управління”. Слушною визначається пропозиція, висловлена в колективній монографії за редакцією проф.
С.Г.Біляєва та В.І.Кошкіна [85,с.58] стосовно виокремлення понять “антикризове управління” і “антикризове регулювання”.
Під кризовим управлінням підприємством розуміється сукупність форм і засобів реалізації антикризових процедур, які стосовно до конкретного підприємства - боржника відбивають економічні відносини, що складаються при його оздоровленні або ліквідації. Таким чином, сфера застосування терміну “антикризове управління” суттєво обмежена, вважається, що його коректно використовувати тільки відносно підприємств-боржника для характеристики частини процедур, передбачених у процесі банкрутства, до виникнення ситуації неспроможності антикризового управління не здійснюється взагалі у зв’язку зі своєю непотрібністю[85,с.33].
Певним розвитком принципу системності і комплексності протидії кризовим явищам є підхід, запропонований у колективній монографії за редакцією Г.П.Іванова [7,с.26]. Замість поняття “антикризове управління” запропоновано використання (з посиланням на зарубіжний досвід) терміну “система банкрутства”.
У розумінні цього дослідження система банкрутства - це не законодавчі акти, що регламентують правові основи процесу неспроможності (банкрутства), а певним чином організована система контролю, діагностики і, за можливістю, захисту підприємств від фінансового краху. Складовими такої системи визнано цілі та принципи, учасники та організаційний механізм процедури банкрутства, організаційна структура, методичне та нормативне забезпечення, діагностика стану підприємства, запобігання банкрутству, соціальний захист, підготовка кадрів [7,с.20].
Розвитком стратегічного підходу до організації антикризового управління стали результати досліджень, оприлюднені в колективній монографії за ред.
Н.Г.Данілочкіної [50,с.171]. Зокрема, вперше використано терміни “стратегія запобігання неспроможності та банкрутству”, тактика протидії банкрутству.
Найбільш послідовно та повно сутність антикризового управління розкрито в монографіях українського дослідника - проф. І.О.Бланка [14,с.257- 276]. Хоча сутність даного терміну розкрита стосовно антикризового фінансового управління, тобто з акцентом на застосування фінансових засобів та інструментів реалізації даного процесу, автор вважає коректним застосування описаного підходу і його складових для характеристики антикризового управління в цілому.
На думку Бланка, більш коректно під антикризовим управлінням розуміти постійно діючий процес виявлення ознак кризових явищ та реалізацію генерального плану недопущення поширення кризових явищ та стагнації розвитку підприємства, який здійснюється протягом усього періоду його функціонування. У перебігу антикризового управління може передбачатись розробка і реалізація окремих політик (або тактик) для вирішення окремих завдань протидії кризі на окремих етапах роботи.
Окремими українськими дослідниками, зокрема в роботі Н.В.Туленкова [146,с.19-25], висловлюється думка, що будь-яке управління організацією повинно бути антикризовим, тобто побудованим на врахуванні ризику та небезпеки кризових ситуацій. У найбільш загальному вигляді під антикризовим управлінням слід розглядати таке управління, яке запобігатиме або пом’якшуватиме кризові ситуації в господарсько-фінансовій діяльності підприємства. Відповідно до такого тлумачення суті антикризового управління запропоновано диференціювати антикризове управління залежно від стадії (глибини) кризи на такі підвиди:
□ передкризове управління, яке здійснюється для своєчасного виявлення та розв’язання проблем (прийняття рішень) з метою запобігання кризі;
» следующая страница »
1 ... 252 253 254 255 256 257258 259 260 261 262 ... 433