Виходячи на фондовий ринок, підприємства переслідують певні цілі, головними з яких є: залучення грошових ресурсів; формування структури власності; створення сучасної (ринкової) системи управління.
Так, якщо на початок 80-х років приблизно 65% джерел фінансування підприємств формувалося безпосередньо за рахунок банківського кредиту (відповідно 25% - статутний фонд, 10% - кредиторська заборгованість), то за ринкових умов (кінець 90-х років) ця структура має інше співвідношення: приблизно 50% - акціонерний капітал і нерозподілений прибуток і 50% - за рахунок емісії облігацій і комерційних цінних паперів. Частка активів підприємства, що вкладені в цінні папери, може досягати 20%, тому, з огляду на стан фондового ринку, підприємство змушене скористатися емісією цінних паперів, яка є доцільнішою, ніж залучення банківського кредиту з непомірними процентами. Виходячи з існуючих умов господарювання, для реконструкції та оновлення основного виробництва великого підприємства фінансування обчислюється десятками мільйонів гривень. А з бюджетів усіх рівнів забезпечується не більше 15% заявок підприємств на цільові інвестиції. Тому для вітчизняних підприємств залишається чи не єдиний вихід для залучення дефіцитних ресурсів - через цінні папери.
О.Мозговий визначив, що будь-яка людська діяльність здійснюється за тією чи іншою технологією. Так само, як виробництво продукції та її реалізація у сфері торгівлі, діяльність на фондовому ринку має чітко виражену технологію, досить специфічну і порівняно стабільну. Ця діяльність складна, потребує спеціальних знань і досвіду, тому найуспішніше її виконують професіонали, які є посередниками між первинним емітентом і кінцевим інвестором [61].
Під діяльністю на фондовому ринку розуміють підприємницьку діяльність щодо перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів, а також стосовно організаційного, інформаційного, консультаційного та інших видів обслуговування випуску і обігу цінних паперів.
На фондовому ринку підприємства можуть здійснювати такі види діяльності:
□ емісійна діяльність - діяльність з випуску цінних паперів, включаючи прийняття на себе зобов’ язань згідно умов цього випуску;
□ діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів - збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників;
□ торгівля цінними паперами - це надання послуг, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод з цінними паперами на їх біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку;
□ управління цінними паперами - це діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору протягом визначеного терміну щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб [70].
Така взаємодія найчастіше виникає, коли підприємство, виходячи на фондовий ринок, намагається за рахунок залучених грошових ресурсів усунути коротко-, середньо- і довгострокові дефіцити коштів.
Причинами короткострокового дефіциту є: коливання у доходах і видатках (сезонні; спричинені тривалими циклами виробництва продукції, надання послуг тощо); періодична неритмічність у виробництві, реалізації продукції, надходженні сировини і матеріалів; розбіжності щодо потреб у коштах і термінах фінансових надходжень (із бюджету, цільових державних фондів); форс-мажорні обставини (непередбачені), спричинені коливаннями кон’юктури на фінансовому ринку, тимчасовими ускладненнями з виконанням фінансових операцій [3].
Середньо- і довгострокові дефіцити грошових ресурсів пов’язані з фінансуванням обігових коштів та інвестиціями. Фінансування обігових коштів спрямовується перш за все на їхнє відновлення (покриття нестачі), а також на ринкову зміну структури їх джерел (зниження частки банківського кредиту, збільшення частки фінансування за рахунок випуску власних цінних паперів).
» следующая страница »
1 ... 134 135 136 137 138 139140 141 142 143 144 ... 433