9. Підтримка, вдосконалення та розвиток системи навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців і персоналу, зайнятого у сфері забезпечення та поліпшення якості, управління якістю та конкурентоспроможністю продукції.
10. Створення системи зв’язків із товариствами, асоціаціями захисту прав споживачів, товаровиробників, іншими громадськими організаціями щодо проблем безпечності та якості продукції.
Реалізація концепції дасть змогу створити та поступово впровадити системи управління і механізми координації робіт із розробки та виконання програм забезпечення і підвищення безпечності, якості та конкурентоспроможності продукції, створення умов і механізмів збільшення обсягів виробництва на підприємствах України високоякісної та конкурентоспроможної продукції, скорочення обсягу імпорту товарів (послуг), аналоги яких виготовляються в Україні.
Слід сформувати та інтегрувати на рівні підприємств професійні, міжнародно визнані системи якості, системи управління ресурсозбереженням і навколишнім середовищем, гармонізувати нормативно-правові та нормативно-технічні документи з відповідними документами міжнародних і європейських організацій з торгівлі та тарифів, а також даними спеціалізованих організацій стандартизації, сертифікації, акредитації, випробувань, метрології, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища, інформаційних технологій, енергетики, інших пріоритетних напрямів.
Виходячи з того, що категорія якості є складною і суперечливою з погляду різних її аспектів, розглянемо проблему поліпшення якості в розрізі економічного та соціологічного аспектів [81].
Передусім, слід зазначити, що з економічного погляду не кожний високий відносний технічний рівень виробів є благом. Виробництво продукції вищого технічного рівня, а отже, складнішого, ніж це необхідно, має для суспільства ті ж негативні наслідки, що й виробництво надлишкової кількості продукції попередньої якості. Використання продукції високого технічного рівня там, де в цьому немає прямої необхідності, призводить до омертвління коштів, зменшує фонд нагромадження, стримує зростання суспільної продуктивності праці. За своїми економічними наслідками цей процес тотожний процесові економічного знецінення нових виробів, які мають вищий відносний технічний рівень, цілком визначається умовами їх продуктивного використання або конкретною потребою.
З цього приводу Я. Плоткін вважає, що при оцінці доцільності поліпшення якості виробів слід виходити не тільки, а точніше, не стільки з її технічного рівня, скільки з конкретних умов використання цих виробів споживачем. Інакше кажучи, потрібно враховувати споживчу вартість нових виробів за окремими типовими сферами її використання. Економічний бік якості виробів виявляється тільки в процесі їх використання споживачем. Споживча вартість зумовлена фізичними, хімічними й іншими природними властивостями речі, а також властивостями, що їй надані внаслідок доцільної діяльності людини. Економічна наука, на відміну від технічних дисциплін, досліджує не саме споживання, а результат споживання тієї чи іншої споживної вартості, тобто з економічного погляду суттєвими є не самі властивості виробів, а те, якою мірою вони задовольняють певну потребу. Споживача не цікавить природа предмета споживання як така; йому важливо, щоб предмет споживання мав потрібні йому властивості. Сукупність певних властивостей і робить річ предметом споживання. Але одні й ті самі вироби, які характеризуються однаковою сукупністю споживчих властивостей, по-різному задовольняють потреби споживачів. Один вид виробу може мати інтенсивніші корисні властивості, які цікавлять споживача, ніж інший. У зв’язку з цим він більшою мірою буде задовольняти потребу споживача [81].
» следующая страница »
1 ... 18 19 20 21 22 2324 25 26 27 28 ... 148