• за результатами зовнішнього контролю обов'язково повинно випливати заохочення або, якщо необхідно, то і покарання.
Для забезпечення виконання цих умов система зовнішнього контролю повинна бути, по суті, тотальною, яка потребує величезних матеріальних і трудових витрат. При діяльності, яка постійно ускладнюється, вона стає економічно і технічно непосильною навіть для значних організацій. Вихід із цієї ситуації полягає у впровадженні, де це можливо, практики внутрішнього контролю або сажоконтролю.
Головне завдання останнього полягає в тому, щоб завчасно відслідковувати проблему і знаходити шляхи її вирішення, а не схопити кого-небудь за руки та покарати. В таких умовах виконавці працюють легко й вільно, беруть активну участь у формулюванні цілей своєї діяльності й самі контролюють їх реалізацію.
Оскільки умовою впровадження самоконтролю є перевага групових форм праці та прийняття рішень, здоровий морально- психологічний клімат, демократичні форми керівництва, що на практиці зустрічається далеко не всюди, внутрішній та зовнішній контроль використовують у певній пропорції одночасно. Сама пропорція при цьому залежить від ряду обставин:
• від стилю управління організацією (при авторитарному, коли керівник ставить себе у відношенні до підлеглих деспотично, переважає зовнішній контроль; при демократичному - самоконтроль);
• від можливості отримати надійну оцінку результатів діяльності працівників і спитати з них персонально за доручену справу (якщо є така можливість, то слід віддати перевагу зовнішньому контролю; в протилежному випадку - внутрішньому);
• від характеру підлеглих (для недобросовісних, неохайних людей більш відповідає зовнішній контроль; для сумлінних і педантичних - внутрішній);
• від мікроклімату в колективі (при сприятливому - краще використовувати внутрішній контроль; при несприятливому - зовнішній, який дозволяє вольовим шляхом згладжувати або запобігати можливим конфліктам);
• від прийнятої системи винагород за результати діяльності (в умовах переважання індивідуальних форм на першому місці знаходиться зовнішній контроль; при колективних - внутрішній).
Перш ніж формувати підходи до системи контролю, необхідно отримати точні відповіді на поставлені питання, інакше результати можуть бути жалюгідними.
4. Управління за відхиленнями
Процес контролю складає основу управління за відхиленнями, яке сьогодні отримало широке поширення в деяких західних фірмах. Зміст його полягає в тому, що всі цілі, які стоять перед організацією та її підрозділами, і які містяться в планах або існують самостійно, формалізуються в систему нормативів, відхилення від яких, виявлені в результаті контролю, служать основою для прийняття управлінських рішень.
Відхилення від заданої «траєкторії руху» виникають тому, що процес досягнення цілей є зовсім не таким простим, як хотілося б, та шлях до них досить складний. Причинами відхилень від нормативів можуть бути різноманітні ситуації, які виникають в процесі виконання плану, ігнорування виконавцями необхідних дій через недбалість, втому, викликану навантаженням, некомпетентність, недобросовісність, зловживання.
Виникаючі в результаті відхилення від нормативів можуть бути дуже різними за масштабами та наслідками. Якщо вони незначні, на них можна взагалі не звертати увагу, або підлеглі можуть самостійно виправити становище, навіть не повідомляючи керівника про ситуацію, яка склалася. При значних відхиленнях, які створюють небезпеку для розвитку організації або підрозділу, керівникові необхідно негайно втручатися.
» следующая страница »
1 ... 102 103 104 105 106 107108 109 110 111 112 ... 310