Основи менеджменту. Практикум

•          регулярність та ефективність контролю;

•          норми контролю: етичні, правові, виробничі, моральні тощо;

•          види: попередній, поточний, заключний;

•          обсяг та область контролю: він може бути повним, суцільним, епізодичним, вибірковим (фінансовий контроль, конт­роль якості продукції, продуктивності праці тощо).

Технологія контролю передбачає органічне поєднання цих елементів, їх логічне та послідовне використання.

В основу створення всіх систем контролю повинні бути покладені такі вимоги-критерії (мал. 9):

•          ефективність контролю - визначається вдалість, його корисність (зменшення видатків, пов’язаних із виявленням та усу­ненням недоліків, висвітлених у процесі контролю; скорочення витрат на контроль, на персонал і на техніку контролю);

Мал. 8. Технологія контролю

•          ефект впливу на людей - висвітлюється питання, чи вик­ликає в працівників технологія контролю позитивні стимули або негативні, стресові реакції (демотивація праці);

•          виконання завдань контролю - контроль повинен визна­чати відхилення в системі управління організацією, сприяти їх усуненню, розробці ефективних рішень;

•          визначення меж контролю - контрольні заходи не можуть здійснюватись безмежно. Перевірка повинна виявити відхилення на початковій стадії.

3.    Внутрішній та зовнішній контроль

Контроль поділяється на внутрішній та зовнішній. Зовнішній контроль здійснюється керівництвом або спеціальними спів­робітниками - контролерами. В межах внутрішнього контролю виконавці самі стежать за своєю працею та її результатами і вно­сять у міру необхідності корективи у власну діяльність.

Мал. 9. Вимоги-критерії контролю

Ідея зовнішнього контролю базується на тому факті, що люди формально краще виконують свої обов’язки, якщо знають, що за ними спостерігає керівник або його представник. Психологи вважають, що на це є кілька причин. Найбільш вірогідна поля­гає в тому, що за результатами контролю відбувається оцінка співробітників і пов'язані з нею заохочення, покарання, просу­вання по службі. Пильний контроль може означати також, що даній сфері діяльності керівництво надає великого значення, і тому за неї слід триматися і проявити хоча б показну старанність, щоб виділитися на фоні інших. Нарешті, багато людей намагаються працювати краще для того, щоб прослави­тися. Інакше кажучи, додаткова старанність є тут наслідком шанолюбства.

Успіх зовнішнього контролю залежить від ряду обставин:

•          необхідно передбачити так званий «захист від хитруна», тобто від того, хто, нічого не роблячи, намагається створити видимість активної та сумлінної праці, показати керівництву не те, що є насправді, а те, що воно жадало б бачити. Заради такої показухи залишаються в стороні дійсно важливі й потрібні спра­ви, блокується інформація, яка піддає сумніву «досягнення». Найчастіше це робиться за допомогою маніпулювання показни­ками, заниження або завищення їх істинної величини. Чим ви­щий ступінь бюрократичності управління організацією, тим частіше вона орієнтована на контроль поведінки співробітників, тому більше часу вони витрачають на оману керівництва, ніж на виконання власних обов’язків. Особливо часто це трапляється, коли відсутні чітко визначені нормативи роботи та її результат, не про­ходить ринкова оцінка споживачем;

•          цілі, які ставляться перед людьми в системі зовнішнього контролю, повинні бути достатньо складними, щоб виконавці «не засинали на ходу», щоб не залишалося місця для ледарів;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 101 102 103 104 105 106107 108 109 110 111  ... 310