Основи менеджменту

Постійне вдосконалення інтелектуального апарату сучасного керівника стає першочерговою проблемою теорії і практики ме­неджменту. Практикуючі менеджери, які розуміють, що страте­гічні аспекти управління сучасним автоматизованим, комп’ютери- зованим, інформаційним, роботизованим і т.д. підприємством, ін­тегрованим із зовнішнім середовищем, вимагає іншої теоретичної бази в порівнянні, наприклад, із принципами управлінського раці­оналізму, знайдуть додаткові можливості вдосконалення своєї ді­яльності в концепції загальної організаційної науки.

Тейлор запропонував розділити виробничий процес на спеціа­лізовані операції для підвищення ефективної праці робітників. Файоль розглядав як об’єкт управління не стільки працю робітни­ків, скільки організацію в цілому, виділяючи при цьому специфіч­ні функції управління, на основі яких повинна визначатися раціо­нальна структура організації. Вебер у своїй теорії раціональної бюрократії довів до досконалості принцип функціонального управління.

Управління сучасним підприємством вимагає зовсім іншої концепції організації ніж та, що переважала в ранніх школах управлінського раціоналізму. Увага менеджменту переключається

з управління трудовим процесом на передачу виконавчо-техноло- гічних функцій і функцій логічного автоматизму від людини ма­шині. ("Машині - машинне, людині - людське").

Проте, функціональний підхід продовжує домінувати і в да­ний час, оскільки прийнято вважати, що реальної альтернативи йому немає. Однак радикальні зміни в зовнішньому середовищі останнім часом усе більше виявляють обмеженість можливостей функціонального підходу до управління діловими організаціями. Наприклад, дуже часто результат виявляється меншим за вартість витрат, необхідних для досягнення цього результату через витра­ти, на погодження і дозвільні процедури в ієрархічній структурі.

Реальні процеси в діловій організації не повинні підбудовува­тися під наявну структуру, створену на основі функціонального поділу. У свою чергу організація, як об’єктивна структура, не повинна бути гальмом для протікання ділових процесів (біз- несів-процесів).

Обмеженість можливостей бюрократичних структур частково переборюється за рахунок більш гнучких, наприклад, матричних структур. Дійсно, матричні структури забезпечують більшу в по­рівнянні з ієрархічними адаптованість організації в тому випадку, коли виникає необхідність швидко реалізувати кілька різнохарак­терних проектів. Однак обмеженість функціонального підходу при цьому повною мірою не переборюється, оскільки формальний підхід до структури в цілому зберігається.

Інша ситуація виникає, коли організація розглядається як сукупність різних потоків робіт - бізнес-процесів. У цьому ви­падку організація подається як динамічна система зі своїми вхо­дами і виходами. Зовнішні входи і виходи, забезпечуючи зв’язок із зовнішнім середовищем, визначають межі основних бізнес- процесів (бізнес-процеси першого порядку). Разом з цим усереди­ні організації повинні існувати потоки робіт, що забезпечують ос­новні бізнес-процеси (бізнес-процеси другого, третього і т.д. по­рядку). Вони також мають свої межі, свої входи і виходи. Зміст основних і допоміжних бізнес-процесів визначається змістом про­блем, які розв’язуються організацією, а сама організація перетво­рюється в систему прийняття рішень.

Традиційна концепція організації

Формування цінних орієнтирів. Цілеспрямованість. Вільне уявлення.

Виконавчо-технологічні

функції

Ж

Раціоналізація праці робітників

і

Раціоналізація структури організації в цілому

Т Т

1 2	3	4
Функція управління
Функція   « Содержание » следующая страница » 1  ... 25 26 27 28 29 3031 32 33 34 35  ... 374