Основи менеджменту

Дивізійні структури - структури, засновані на виділенні великих автономних виробничо-господарських підрозділів (відді­лень, дивізіонів) і відповідних їм рівнів управління з наданням цим підрозділам оперативно-виробничої самостійності і з перенесен­ням на цей рівень відповідальності за одержання прибутку.

Під відділенням (дивізіоном) мається на увазі організаційна товарно-ринкова одиниця, що має всередині необхідні власні фун­кціональні підрозділи. На відділення покладається відповідаль­ність за виробництво і збут визначеної продукції й одержання прибутку, в результаті чого управлінський персонал верхнього ешелону підприємства вивільняється для вирішення стратегічних завдань. Оперативний рівень управління, що концентрується на

виробництві конкретного продукту чи на здійсненні діяльності на визначеній території, був нарешті відділений від стратегічного, відповідального за зростання і розвиток підприємства в цілому. Як правило, у вищого керівництва фірми залишається не більш 4—6 централізованих функціональних підрозділів. Вищий керівний орган підприємства залишає за собою право твердого контролю за загальнокорпоративними питаннями стратегії розвитку, науково- дослідних розробок, фінансів, інвестицій тощо. Отже, для дивізійних структур характерне сполучення централізованого стратегічного планування у верхніх ешелонах управління і децентралізованої діяльності відділень, на рівні яких здійснюється оперативне управління і які відповідальні за одержання прибутку. У зв’язку з перенесенням відповідальності за прибуток на рівень відділень (дивізіонів) вони стали розглядатися як «центри прибутку», що активно використовують надану їм волю для підвищення ефекти­вності роботи. Дивізійні структури управління прийнято характе­ризувати як сполучення централізованої координації з децентралі­зованим управлінням (децентралізація за збереження координації і контролю).

Рис. 7.9. Продуктова дивізійна структура

Дивізійний підхід забезпечує більш тісний зв’язок виробництва із споживачами, істотно прискорюючи його реакцію на зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі.

Дивізійні структури характеризуються повною відповідальністю керівників відділень за результати діяльності очолюваних ними підрозділів. У зв’язку з цим найважливіше місце в керуванні підпри­ємствами з дивізійною структурою займають не керівники функціо­нальних підрозділів, а керівники, що очолюють виробничі відділення.

Структуризація підприємства за відділеннями (дивізіонами) здійснюється, як правило, за одним із трьох принципів: за продук­товим - з урахуванням особливостей продукції, що випускається, чи наданих послуг; залежно від орієнтації на конкретного спожи­вача

і за регіональним - залежно від територій, що обслуговуються. У зв’язку з цим виділяється три типи дивізійних структур:

-               дивізійно-продуктові структури;

-                організаційні структури, орієнтовані на споживача;

-               дивізійно-регіональні структури.

За дивізійно-продуктової структури повноваження з керівництва виробництвом і збутом якого-небудь продукту чи послуги пере­даються одному керівнику, що є відповідальним за даний вид про­дукції (рисунок 7.9). Керівники функціональних служб (виробничої, постачальницької, технічної, бухгалтерської, маркетингової тощо) повинні звітувати перед керівником за цей продукт.

Підприємства з такою структурою здатні швидше реагувати на зміни умов конкуренції, технології і купівельного попиту. Діяльність з виробництва визначеного виду продукції знаходиться під керів­ництвом однієї людини, що поліпшує координацію робіт.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 199 200 201 202 203 204205 206 207 208 209  ... 374