• можливість виникнення міжвідділкових конфліктів, зокрема, у випадку дефіциту ключових ресурсів, що розподіляються централізовано;
• невисока координація діяльності відділень (дивізіонів), штабні служби роз’єднані, горизонтальні зв’язки ослаблені:
• неефективне використання ресурсів, неможливість їх використовувати повною мірою у зв’язку із закріпленням ресурсів за конкретним підрозділом;
• збільшення витрат на утримання управлінського апарату внаслідок дублювання тих самих функцій у підрозділах і відповідного збільшення чисельності персоналу;
• утруднення здійснення контролю від верхів до низів;
• багаторівнева ієрархія в рамках самих відділень (дивізіонів), дія в них усіх недоліків лінійно-функціональних структур;
• можливе обмеження професійного розвитку фахівців підрозділів, оскільки їхні колективи не такі великі, як у випадку застосування лінійно-функціональних структур на рівні компаній.
Слід зазначити, що найбільш ефективно дивізійні структури управління використовувати за таких умов:
- якщо підприємство великих розмірів і розширює виробничо- господарські операції;
- якщо підприємство має широку номенклатуру продукції, що випускається;
- коли підприємство із сильно диверсифікованим виробництвом;
- коли виробництво продукції на підприємстві слабко піддане коливанням ринкової кон’юнктури і мало залежить від технологічних нововведень;
- за інтенсивного проникнення компаній на закордонні ринки, тобто якщо підприємства здійснюють свою діяльність у широких міжнародних масштабах, одночасно на кількох ринках у країнах із різними соціально-економічними системами і законодавством.
Аналіз різновидів організаційних структур ієрархічного типу показав, що перехід до більш гнучких, адаптивних структур управління, краще пристосованих до динамічних змін і вимог виробництва, був об’єктивно необхідний і закономірний.
АДАПТИВНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ
Для адаптивних (гнучких, органічних) організаційних структур характерна відсутність бюрократичної регламентації діяльності органів управління, відсутність детального поділу праці за видами робіт, розмитість рівнів управління і невелика їхня кількість, гнучкість структури управління, децентралізація прийняття рішень, індивідуальна відповідальність кожного працівника за загальні результати діяльності.
Крім того, адаптивні організаційні структури, як правило, характеризуються такими ознаками:
- здатністю порівняно легко змінювати свою форму;
- орієнтацією на прискорену реалізацію складних проектів, комплексних програм, вирішення складних проблем;
- обмеженою дією в часі, тобто формуванням на тимчасовій основі на період вирішення проблеми, виконання проекту, програми;
- створенням тимчасових органів управління.
До різновидів структур адаптивного типу можна віднести проектні, матричні, програмно-цільові, проблемно-цільові структури, засновані на груповому підході (командні, проблемно-групові, бригадні), мережні організаційні структури.
» следующая страница »
1 ... 201 202 203 204 205 206207 208 209 210 211 ... 374