Основи інвестиційного менеджменту

Недоліків у цього методу багато. Ризик пов’язується з будь-якими відхиленнями доходності від середньої — як негативними, так і пози­тивними; навіть якщо підприємства і реалізують схожі проекти, на їх ризиковість впливатиме багато інших факторів (структура капіталу, ступінь диверсифікації виробництва та ін.). Тому вибирати в-ко-

ефіцієнт треба обережно. У базовій модифікації метод не враховує не­систематичний ризик, пов’язаний з конкретним проектом. Цей в-ко- ефіцієнт неможливо використовувати для інноваційних проектів.

Інші модифікації в-методу частково звільняються від зазначених вище зауважень. Одна з таких модифікацій запропонована Дженсе­ном [12-15]:

(3.44)

де: ОС — складова премії за ризик, яка залежить від рейтингу й ре­путації підприємства та відображає неваріаційний ризик проекту;

—                  складова премії за ризик, яка не зумовлена ринком та відоб­ражає варіаційний несистематичний ризик проекту.

Визначення коефіцієнтів та здійснюється шляхом експертних оцінок за окремими видами ризиків.

Друга модифікація в-методу запропонована Хамадою[12-15]:

(3.45)

де: (3 — коефіцієнт аналогічний в для підприємств, які фінансу­ються без залучення позикового капіталу;

— — співвідношення позикового та власного капіталу підприєм-

ства;

Т— ставка податку на прибуток.

Для цієї гіпотези вихідним є припущення про незмінність струк­тури капіталу. Тому виникає питання про використання формули 3.45 за умов її зміни.

Загалом практичне застосування в -методів на нерозвинутому укра­їнському ринку ускладнене.

Для всіх названих вище методів спільним є те, що вони різними способами намагаються врахувати в норму дисконту ризик проекту. Основні ризики проекту припадають на періоди проектних досліджень та введення в експлуатацію й поступово зменшуються в процесі екс­плуатації.

3.6.  Удосконалення оцінки ефективності інвестиційних проектів

Оцінка ефективності інвестиційних проектів є інструментом, що забезпечує інвесторів та інших зацікавлених осіб інформацією, необ­хідною для прийняття рішення про інвестування й способи фінансу­вання [4,6,12-15, 21-23, 28-31].

Для безпосередніх учасників (інвесторів) основною є оцінка фінансової ефективності інвестиційних проектів, що було детально розглянуто у попередніх розділах.

Оцінка ефективності інвестиційних проектів містить такі необхідні складові: спеціалісти відповідної кваліфікації; інформація необхідної якості та обсягу; методи оцінки, адекватні до мети оцінювання; технічні засоби (комп’ютерна і оргтехніка тощо) та програмне забезпечення [23,27-31]. Спеціалісти, залучені до оцінки інвестиційного проекту, використовуючи відповідні методи оцінки та технічні засоби і програм­не забезпечення, опрацьовують необхідну інформацію з метою визна­чення ефективності інвестиційного проекту. Кожен із указаних еле­ментів формує певну надійність щодо оцінки інвестиційного проекту.

Для виявлення недоліків та переваг у методиці оцінки фінансової ефективності проектів слід розглянути насамперед принципи, на яких ґрунтуються сучасні методи оцінки. Так, американський учений Р. Рахлін [26] наводить такі принципи оцінки інвестиційних проектів:

1.   Універсальне застосування. Методи повинні бути прийнятні в межах усього підприємства та їх універсальне застосування повинно бути зрозумілим і здійснюваним в усіх підрозділах підприємства.

2.    Вартість грошей у часі. Методи мають враховувати зміну вар­тості грошей у часі.

3.   Життя проекту. Найповніша оцінка щодо ефективності проек­ту повинна розглядати життя проекту (економічне, технологічне, чи фізичне).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 52 53 54 55 56 5758 59 60 61 62  ... 175