Основи інвестиційного менеджменту

1)    особливості конкретного проекту та відображення загальное­кономічних умов і вимоги до його реалізації (інфляція, політичні й за­гальноекономічні ризики в країні);

2)    способи фінансування проекту; міжчасові уподобання учас­ників; ризик, пов’язаний з надійністю учасників; ризик втрат, перед­бачених проектом доходів, та ін.

У процесі визначення норми дисконту істотне значення має точка зору учасника інвестиційного проекту, за яким проводиться аналіз, що має бути чітко визначена й послідовно дотримана.

Широкого застосування набули такі методи вибору норми дискон­ту: метод середньозваженої вартості капіталу; скоригованої сучасної вартості; метод, заснований на моделі оцінки капітальних активів.

Найчастіше для оцінки норми дисконту (г*) застосовується метод середньозваженої вартості капіталу підприємства. Ідея цього методу проста. На норму дисконту впливатимуть вартість, частки активів підприємства та податок на прибуток [11,12,30].

Таким чином,

^г* =^0--^Тс) ^{+ г}е^е^+гр^р,                                     ⁽³.⁴⁰⁾

де г_А , г_е і г_р — ринкові вартості, відповідно:

позикового, акціонерного та власного капіталу підприємства;

^^, і ^р — відповідні частки активів у структурі капіталу підприємства;

Тс — ставка податку на прибуток.

Щодо практичного використання цього методу, слід зауважити, що всі складові змінні формули (3.40) стосуються підприємства в ціло­му, а не конкретного проекту. Тому метод дає правильний результат лише для «середнього» для підприємства інвестиційного проекту, ри­зик якого відповідає середньому рівню ризику підприємства, а грошові потоки корелюють з потоками активів.

Якщо для розрахунку брати частки капіталу, які стосуються кон­кретного проекту, то використання методу взагалі стає неправомір­ним, оскільки в процесі реалізації проекту структура капіталу, яка для підприємства в цілому підтримується весь час на раціональному рівні, досить сильно змінюється у бік зменшення частки позикового капіта­лу. Це призводить до диференціювання ставок дисконтування за пер­іодами реалізації проекту й впливає на складність і точність розра­хунків.

Метод середньозваженої вартості капіталу краще застосовувати для нетривалих проектів, які реалізуються на існуючому виробництві. Ставка дисконту, що визначається при проведенні аналізу, зазвичай поширюється на весь термін життєвого циклу проекту, тому включати в оцінку похибку, пов’язану з прогнозними ставками відсотка на по­зичений капітал, помилково, навіть коли підприємство підтримує ста­більну структуру капіталу.

Окремо можна взяти під сумнів придатність методу середньозва­женої вартості капіталу для проектів, у яких передбачається створення нових компаній. Головна причина — ще неузгоджені інтереси учасників

і дивідендна політика, необхідна для оцінки вартості, що відсутня та опрацьовуватиметься не в процесі оцінки, а вже під час реалізації про­екту. Для оцінки можна розглянути різні варіанти дивідендної політи­ки, кожному з яких буде відповідати власна норма дисконту. Незрозу­мілим залишиться питання, яку саме норму слід обрати. Для подібно­го проекту власне коригування може зробити ринок, змінюючи очікувану дохідність акціонерного капіталу [12—15,17—30].

Розглянуті зауваження обмежують використання методу середнь­озваженої вартості капіталу для оцінки норми дисконтування. Прак­тичне застосування цього методу коректне лише для тих проектів, які реалізуються на діючих підприємствах і відповідають рівню ризику й структурі капіталу підприємства.

Інвестиційні рішення тісно пов’язані з питаннями фінансування. Для оцінки економічної ефективності проектів, які суттєво впливають на структуру капіталу компанії та викликають побічні ефекти фінан­

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 50 51 52 53 54 5556 57 58 59 60  ... 175