Основи аудиту

Нормативні вимоги до діяльності аудитора

Нормативні вимоги до діяльності аудитора обумовлені основними принципами аудиту.

З метою забезпечення високого фахового рівня послуг і супутніх робіт аудитор зобов’язаний дотримуватися основних принципів аудиту.

Принцип (від лат. ргіпсіріиш — початок, основа) аудиту — це основні засади, за допомогою яких здійснюється аудиторська діяльність.

Міжнародні принципи аудиту, що регулюють аудиторську діяльність, регламентовані міжнародним стандартам аудиту 200 «Мета та загальні прин­ципи аудиторської перевірки фінансових звітів». За оцінкою Р. Адамса [12] основні принципи аудиту містять як основні принципи, так і елементи су­часного аудиту, до яких належать: планування, документування, система обліку, внутрішній контроль та звітність про підсумки аудиту.

Міжнародними стандартами аудиту визначений перелік основних принципів, а саме:

•   об’єктивність, незалежність та чесність;

•   конфіденційність;

•   професійна компетентність;

•   розв’язання етичних конфліктів;

•   податкова практика;

•   документування процесу аудиту;

•   звітність за підсумками аудиту;

•   оприлюднення інформації.

Принципи аудиту поділяють на дві групи: принципи професійної етики та методологічні. До принципів професійної етики відносять: об’єк- тивність, незалежність, доброзичливість, конфіденційність та компе­тентність. До методологічних принципів належать: планування аудиту; обґрунтування оцінки доказів і системи внутрішнього контролю; доцільність вибору методики; визначення критеріїв матеріальності і ме­тодики оцінки ризику; аналіз формування висновків аудиту та відпові­дальність за їх складання; обґрунтування результатів роботи аудиторів або спеціалістів іншої галузі, повне інформування клієнтів та контроль за якістю роботи аудитора.

Взаємозв’язок усіх перерахованих принципів професійної етики ауди­тора повинен ґрунтуватися на об’єктивності. При проведенні аудитором (аудиторською фірмою) аудиту необхідно дотримуватися неупереджено- го ставлення до об’єкта дослідження. Висновки аудиту мають відповідати результатам дослідження, що підтверджуються аудиторськими доказа­ми, реальністю та об’єктивністю дій аудитора.

Важливим фактором забезпечення умов об’єктивності є незалежність аудитора.

Вона обумовлена його професійною діяльністю і грунтується на відсутності матеріальної зацікавленості у результатах діяльності суб’єкта, що підлягає перевірці згідно з договором між аудиторською фірмою або аудитором та клієнтом.

Але повна незалежність аудитора чи аудиторської фірми може бути у випадку відсутності впливу контролю з будь-якого боку: держави чи інших органів влади.

Історія розвитку аудиту дає можливість виділити такі аспекти неза­лежності аудиторської професії: правові, етичні та економічні.

Найважливішою умовою правової незалежності є саморегулювання професії. Воно полягає у тому, що держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а профспілкові організації самостійно визначають у стандартах, нормах та інструкціях правила поведінки, методологію, мето­дику, техніку і вимоги до їх компетенції.

Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність» незалежність аудитора гарантується договором, що складає аудитор (аудиторська фірма) і клієнт. Самостійний вибір клієнта аудитором виключає вказівки дер­жавних органів.

У міжнародній практиці аспекти незалежності повинні бути обов’яз­ково обговорені під час укладання договору. Невиконання вказаних ви­мог аудиторською фірмою може призвести до таких дій, що результати проведеного аудиту будуть визнані недійсними.

Слід відмітити, що ст. 2 Закону України «Про аудиторську діяльність» передбачено право аудиторів (аудиторських фірм) залучати на договірних засадах спеціалістів різних професій, але відповідальність у цьому зако­нодавством не визначена.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66  ... 242