Мікроекономіка

МС = ДТС / AQ.

Величина граничних витрат не залежить від постійних вит­рат, тому що вони не залежать від того, виробляється додатко­ва продукція, чи ні. Тому фактично граничні витрати залежать від зміни змінних витрат.

Збільшення обсягу виробництва, пов’язане із залученням додаткових одиниць ресурсів виробництва, супроводжується зростанням граничних витрат.

Дзеркальним відображенням зміни граничних витрат є динаміка зміни граничної продуктивності.

Зростання граничної продуктивності передбачає падіння гра­ничних витрат.

Падіння граничної продуктивності передбачає зростання граничних витрат.

Між граничними, середніми сукупними і середніми змінними витратами складаються важливі співвідношення.

Крива граничних витрат перетинає криві середніх сукупних і середніх змінних витрат у точці їх мінімуму.

^С 100 ■

90 ■

80 •

70 ■

60 •

50 ■

40 •

30 ■

20 •

10 ■

0 ■

Динаміка витрат зумовлює поведінку фірми. За даної тех­нології та організації виробництва фірма оптимізує свою діяльність, виробляючи продукцію в обсязі, що відповідає мінімальним середнім сукупним витратам. На рішення підприє­мця про збільшення обсягу продукції, особливо в умовах невиз- наченого попиту, впливають саме граничні витрати, оскільки вони показують, як дорого фірмі обійдеться додаткове вироб­ництво одиниці продукції. Якщо підприємство здійснює ви­пуск продукції в такому обсязі, коли граничні витрати різко зростають, то невизначеність щодо збільшення попиту в май­

бутньому може змусити фірму змінити виробничий процес і, можливо, спонукатиме її до додаткових витрат сьогодні, щоб уникнути вищих витрат завтра. Поняття середніх змінних вит­рат необхідне для оцінки ефективності господарювання фірми, визначення рівноваги і перспектив розвитку.

Середні сукупні витрати мають важливе значення для теорії фірми. Порівняння середніх сукупних витрат з рівнем цін дозво­ляє визначити величину прибутку. Це дозволяє вибрати правиль­ну стратегію фірми у короткостроковому періоді.

Для раціонального ведення господарства в умовах обмеже­них ресурсів важливе значення має правило найменших вит­рат. Правило найменших витрат — це умова, при якій витрати мінімізуються в тому випадку, коли кожна грошова одиниця, що витрачається на кожний ресурс, дає однакову віддачу — од­наковий граничний продукт.

Переходячи до аналізу діяльності фірми у довгостроковому періоді, слід зауважити, що він являє собою відрізок часу, впро­довж якого обсяг виробництва можна збільшити за рахунок збільшення не лише змінних, але й постійних витрат.

Тобто, особливостями довгострокового періоду є те, що:

•     обсяг продукції, яка виробляється фірмою, можна збільшувати за рахунок збільшення не лише змінних, але й по­стійних витрат;

•   витрати всіх факторів є змінними.

Зазвичай, при зміні фіксованих витрат, фірма може перей­ти до більш прогресивних методів виробництва та економити при цьому на змінних витратах. На крупних підприємствах у довгостроковому періоді можливе застосування поточних і кон­веєрних ліній, застосування технологій, заснованих на автома­тизації виробництва. Це призводить до підвищення капіталь­них витрат, але одночасно зменшує застосування живої праці у виробничих процесах.

Крива середніх сукупних витрат у довгостроковому пері­оді (ЬАТС) має таку ж и-подібну форму, як і крива АТС у корот­костроковому періоді, але причини їх однакової поведінки різні.

У короткостроковому періоді форма АТС залежить від дії закону спадної віддачі, а в довгостроковому періоді спочатку на форму АТС діє зростаючий ефект масштабу, і величина середніх сукупних витрат зменшується. Але із зростанням обсягів вироб­ництва цей ефект зникає, і сукупні середні витрати починають збільшуватися.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 30 31 32 33 34 3536 37 38 39 40  ... 76