За своїм характером СПЗ — це своєрідні міжнародні платіжні засоби, що випускаються на основі загальної угоди країн-членів МВФ і використовуються для безготівкових розрахунків між країнами шляхом записів на спеціальних рахунках у МВФ. Вони розподіляються між країнами-учасницями відповідно до їх квот (використовуються ними для закупки конвертованої валюти, або погашення дефіциту платіжного балансу).
СПЗ не мають власної вартості і реального забезпечення. Вони виконують ряд важливих функцій у регулюванні платіжного балансу, по - рівнянні вартості національних валют. Відповідно до правил МВФ кожна країна приймає СПЗ лише на певних умовах і в певних обсягах.
Країни-члени МВФ, які володіють коштами в СПЗ, можуть використовувати їх в розрахункових операціях між собою, в операціях з МВФ, а також з наступними 16-ма фінансовими інституціями, які МВФ уповноважив для роботи з СПЗ:
- Африканський банк розвитку та Африканський фонд розвитку;
- Андський резервний фонд;
- Азіатський банк розвитку;
- Арабський валютний фонд;
- Банк міжнародних розрахунків;
- Банк країн Середньої Африки;
- Центральний банк країн Західної Африки;
- Банк країн Центральної Африки;
- Східноафриканський банк розвитку;
- Східнокарибський центральний банк;
- Міжнародний банк реконструкції і розвиту;
- Міжнародний фонд розвитку сільського господарства;
- Ісламський банк розвитку;
- Північний інвестиційний банк;
- Швейцарський національний банк.
Країни-члени МВФ можуть використовувати СПЗ для вирівнювання дефіцитів своїх платіжних балансів, здійснювати в СПЗ термінові операції, надавати в СПЗ позики і допомогу, а також виконувати за допомогою СПЗ свої фінансові зобов’язання.
Використання державами-членами МВФ механізму СПЗ відіграло певну позитивну роль в умовах загострення проблеми міжнародних платежів, оскільки це означало деяке розширення міжнародної ліквідності. В рамках МВФ СПЗ зайняли місце долара як надійніша розрахункова одиниця. Водночас функціонування механізму СПЗ виявило його слабкі місця. Стало очевидним, що мета перетворення СПЗ в головний резервний актив міжнародної валютної системи далека від реалізації.
За своєю кількістю емітовані СПЗ не відповідають потребам міжнародних розрахунків. їх частка в світових валютних резервах становить лише кілька відсотків. З другого боку, існує проблема визначення “вартості” СПЗ у зв'язку з тим, що вони не мають власної вартості і реального забезпечення. Спочатку одиниця СПЗ прирівнювалася до золотого вмісту американського долара (0,888671г. золота); потім з 1 -лип- ня 1974 р. — відносна вартість СПЗ визначалася на основі “кошика” з 16 валют; із січня 1981р. ’’кошик” було зведено до 5 валют—долар США, марка ФРН, японська ієна, французький франк та англійський фунт стерлінгів. Цевалютикраїн, на які припадає найбільша частка світового експорту товарів та послуг, і які мають найбільшу частку в офіційних резервах держав-членів А оскільки вказані показники змінюються, це позначається на співвідношенні валют в “кошику”, який переглядається кожні п'ять років.
Зрозуміло, що відносна вартість СПЗ залежить від динаміки обмінних курсів п’яти провідних валют та їх співвідношення у “кошику”. За таких умов СПЗ не змогли стати еталоном вартості і повністю
замінити валютні резерви. Але СПЗ є складовою частиною міжнародних резервів. їх наявність на рахунках держав розширює можливості міждержавних платіжних операцій.
2.3.2. Міжнародні валютно-фінансові організації
Міжнародні валютно-кредитні і фінансові інститути — це різноманітні організації, які виконують функції регулювання міжнародних валютних, фінансових і кредитних відносин, здійснюють дослідження з проблем валютно-кредитної і фінансової сфер світового господарства, виробляють рекомендації і пропозиції.
» следующая страница »
1 ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54 ... 169