- повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин. Скасовано офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національно-грошових одиниць, знято будь-які обмеження його приватного використання. Внаслідок цих дій золото перетворилося на звичайний товар, ціна якого в паперових (кредитних) грошах визначається на ринку залежно від попиту та пропозиції. Відповідно до цього в Нью-Йорку, Чикаго, Токіо та інших центрах світової торгівлі сформувалися міжнародні ринки золота. Втративши статус “світових” грошей, золото продовжує залишатися висо- коліквідним (стратегічним) товаром, який можна завжди (на випадок необхідності стабілізації платіжного балансу) продати за відповідну валюту;
- перехід до використання національних валют у міжнародних розрахунках;
- надання статусу головного резервного активу та міжнародного засобу розрахунків і платежів спеціальним правам запозичення (СПЗ), що утворилися МВФ ще 1969 року;
- прихід плаваючих валютних курсів на зміну фіксованим.
Слід враховувати два протилежні аспекти такої системи. З одного боку, ця система надає гнучкості валютним відносинам, створює можливості для ефективної реакції на зміни співвідношень у вартості національних валют. З іншого боку, коливання валютних курсів порушують стабільність торговельних зв’язків, породжують спекулятивні операції. У зв’язку з цим Кінгстонська угода передбачає збереження елементів регулювання системи валютних співвідношень шляхом здійснення відповідних операцій на валютному ринку. Отже, йдеться про функціонування не просто системи “плаваючих”, а “врегульовано плаваючих” валютних курсів. Треба також зважити й на те, що в режимі безпосереднього співвідношення (“плавання”) перебувають валюти лише провідних країн Заходу та Японії. Більшість валют інших країн, зокрема країн, що економічно слабо розвинуті, прив’язані до міжнародних розрахункових одиниць або окремих валют. Так, до американського долара прив’язано валюти близько 40 країн, французького франка — 13, спеціальних прав запозичення —11.
У рамках Ямайської валютної системи долар фактично зберіг статус резервної валюти, а претендентами на цю роль є німецька марка, швейцарський франк, японська ієна.
Об’ єктивними передумовами перетворення національної валюти у резервну є:
- провідна позиція країни-емітента у світовому господарстві, зовнішній торгівлі, валютно-фінансових відносинах;
- розвинена банківська і страхова системи, ринок позикових капіталів;
- валюта повинна вільно обмінюватися на інші грошові одиниці, без обмежень використовуватись для надання і погашення міжнародних кредитів і позик.
Переваги країни при отриманні статусу резервної валюти:
- отримання відносно дешевого і в значній мірі безповоротного (безстрокового) міжнародного кредиту завдяки нагромадженню іншими державами запасів резервної валюти;
- можливість покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою шляхом автоматичного отримання безпроцентного та безтермінового міжнародного кредиту;
- можливість придбати більше іноземних товарів і послуг, ніж країна їх вивозить;
- резервна роль валюти зобов’язує країну підтримувати відносну стабільність цієї валюти; не вдаватися до девальвації, валютних і торгових обмежень.
Особливо важливою ознакою механізму Ямайської системи є запровадження “плаваючих” валютних курсів національних одиниць.
В центрі Ямайської валютної системи — Спеціальні Права Запозичення (Spesial Drawing Right). їх випуск почався ще в умовах Бреттон- Вудської валютної системи. Це було викликано загостренням проблеми міжнародних платежів, зростанням кризи валютної системи, що базувалася на американському доларові.
» следующая страница »
1 ... 43 44 45 46 47 4849 50 51 52 53 ... 169