Міжнародні економічні відносини

Міжнародна торгівля

2.1.1.  Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля — одна з найважливіших складових частин міжнародних відносин, показники якої відображають рівень економі­чного розвитку країн і характер відносин між ними.

Міжнародна торгівля — процес купівлі-продажу, який здійснюється між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах світу; вона включає експорт та імпорт товарів, співвідношення між якими називаються торговим балансом.

Зовнішня торгівля є важливим фактором підвищення ефектив­ності суспільного виробництва. Грунтуючись на міжнародному поділі праці, вона дає можливість раціональніше використовувати капіта­ловкладення, з меншими витратами впроваджувати досягнення НТП, повніше задовольняти попит населення на товари народного спожи­вання.

Система показників міжнародної торгівлі складається з таких еле­ментів: загальний імпорт (експорт), прямий транзит, непрямий тран­зит, спеціальний імпорт, реекспорт, чистий експорт, чистий імпорт.

Загальний імпорт визначається сумою обсягів товарів, які ввозять­ся в країну за звітний період, а загальний експорт — сумою обсягів то­варів, які вивозяться з країни за звітний період. Якщо ці товари потім вивозяться в іншу країну, то їх називають транзитними, аторгівлюними

—                 транзитною.

Прямий транзит здійснюється національним транспортом без зу­пинки у цій країні. Він не враховується в імпорті цієї країни і його на­зивають неоплаченим транзитом. Непрямий (оплачений) транзит здійснюється через митні склади цієї країни, а потім вивозиться закор­дон без будь-якої переробки. Ці товари не призначені для продажу на внутрішньому ринку.

Спеціальний імпорт розраховують відніманням від загального імпор­ту непрямого транзиту. Його визначають, як правило, в момент від­вантаження товарів з митних складів для реалізації на внутрішньому

ринку. У зв’язку з тим, що товари, які надходять на внутрішній ринок, не завжди реалізуються і не переробляються, а експортуються, у стати­стиці міжнародної торгівлі їх називають націоналізованими товарами. Ці товари включаються до спеціального експорту, але, по суті, вони є непрямим імпортом.

Загальний експорт поділяється на експорт національних товарів і реекспорт.

Реекспорт — сума націоналізованих та інших імпортованих товарів, які потім були продані за кордон протягом звітного періоду. Це непря­мий імпорт, тобто перепродаж товарів, які імпортуються іншій країні. Отже, реекспорт дорівнює непрямому імпорту тоді, коли в його складі є націоналізовані товари.

Чистий експорт маємо тоді, коли різниця між експортом та імпор­том у натуральному вираженні має позитивне значення. Чистий імпорт

—це позитивна різниця між імпортом та експортом у натуральному вираженні.

Чистий експорт та імпорт, які вимірюються у вартісному вираженні називаються сальдо зовнішньої торгівлі.

Якщо експорт переважає над імпортом, то сальдо балансу позитивне і такий баланс називають активним, а якщо імпорт перевищує експорт, то сальдо балансу негативне і баланс — пасивний. Рівність експорту та імпорту зумовлює нульове сальдо балансу, який у таких випадках на­зивають чистим чи нетто-балансом.

У міжнародній торгово-економічній політиці довгі роки зберігають­ся дві взаємопов’язані тенденції: лібералізація міжнародної торгівлі та знищення торгових бар’єрів; одночасне посилення протекціонізму та обмеження проникнення “чужого” капіталу і товарів у “свою” країну.

Ці дві тенденції в торговій політиці індустріальних країн мають кон­кретні прояви: зменшення частки митних зборів як традиційних заходів захисту внутрішнього ринку; встановлення захисних бар’єрів проти експорту готових виробів із країн, що розвиваються; аграрний протек­ціонізм; розширення засобів захисту внутрішнього ринку від зовнішніх конкурентів за рахунок відмови від застосування прийнятих раніше правил і процедур.

 

« Содержание


 ...  14  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я