Міжнародні економічні відносини

Провідними експортерами палива залишаються країни ОПЕК, Близького Сходу, Африки і Латинської Америки. В останні роки об’єм міжнародної торгівлі нафтою був майже рівний об’єму торгівлі всіма базовими ресурсами, разом узятими.

У цілому промислово розвинуті країни є нетто-імпортерами пали­ва. Найбільшими імпортерами палива є країни ЄС, США, Японія. Зро­стає імпорт палива в азіатські країни, в той самий час, як частка країн Латинської Америки, Африки в світовому імпорті палива залишається незначною.

Новим явищем є перетворення в крупних експортерів нафти таких промислово розвинутих країн, як Великобританія, Норвегія і Канада. Дві останніх держави разом з Нідерландами виділяються серед експор­терів природного газу.

Загалом зберігається значна залежність промислово розвинутих країн від постачання сировини і палива (у першу чергу — нафти) з країн, що розвиваються.

Провідним світовим експортером продовольчих товарів є США, які займають особливо стійкі позиції в торгівлі пшеницею, кормовим зер­ном, рисом. До найбільших експортерів продовольства входять Фран­ція, Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Канада, Бельгія, Люк­сембург, Італія, Данія, аз країн, що розвиваються, — Бразилія.

Зниження питомої ваги продовольства у світовому експорті зумов­лене такими факторами: падінням цін на світовому ринку; періодич­ним погіршенням платоспроможності і збільшенням зовнішньої за­боргованості країн, що розвиваються (деякі з них повинні скорочу­вати закупки на світовому ринку, незважаючи на зростаючі потреби в сільськогосподарському виробництвіі загострення продовольчої про­блеми).

Ситуація на ринку текстилю в середині 90-х років характеризуєть­ся зближенням позицій індустріальних і розвиваючих країн. Швидке нарощування його виробництва і вивозу із країн, що розвиваються, призвело до того, що питома вага останніх у світовому експорті майже зрівнялася з часткою промислово розвинутих країн.

Світовими експортерами текстилю стали країни Азії, Латинської Америки, Африки, країни перехідної економіки.

Таким чином, країни, що розвиваються, перетворюються в нетто- експортерів текстилю. В останні роки в економіці багатьох країн, що розвиваються, відбулися якісні зрушення, які дозволяють припусти­ти, що міжнародний обмін товарами і послугами набуває все спокійні­шого характеру і стає менш вразливим з боку цінових та інших шоків нециклічного характеру.

Тому особливого значення набувають зрушення у товарній струк­турі світового товарообороту — зміщення центру тяжіння на обмін го­товими виробами, який відрізняється більшою стабільністю. У цьому напрямку в останні десятиліття прямують не тільки індустріально роз­винуті країни, а й країни, що розвиваються та постсоціалістичні краї­ни Центрально-Східної Азії.

Помітно відстають у структурі світового експорту країни СНД. У цілому світова торгівля вже на 4/5 складається із готових виробів, і їх питома вага буде збільшуватися. Це дозволяє прогнозувати подальше досить-таки стійке зростання світового товарообороту приблизно та­кими ж темпами, що і в останні два десятиліття, тобто нарівні 5-6 % у рік. Очікується, що до 2005 р. об’єм світового експорту (у дол. 1998 р.) складе від 7,4 до 7,9 трлн, у 2010 р. — від 9,5 до 10,6 трлн, ав2015р. — від

12 до 14 трлн.

Водночас, міжнародна торгівля — це не тільки рух товарів між краї­нами, але і система певних економічних відносин. Тому важливо виді­лити учасників міжнародних торгових відносин. На сьогодні основни­ми суб’єктами міжнародної торгівлі є ТНК. Збереглась тенденція до підвищення ролі внутрішньофірменної торгівлі ТНК у системі міжна­родних торгових відносин, особливо внутрішньокорпораційних поста­вок у міжнародній торгівлі високотехнологічною продукцією, техніч­но складними виробами (в електромашинобудуванні, транспортному машинобудуванні, хімічній промисловості).

 

« Содержание


 ...  17  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я