Однією із поширених форм проникнення ТНК в економіку країни, що розвивається, є змішані підприємства. Наприклад, у видобувній промисловості ТНК можуть ефективно підкоряти основні напрямки розвитку національної економіки своїм цілям, отримуючи при цьому суттєві фінансові вигоди. Крім цього, більшість акцій, які належать державі в спільному підприємстві, а також присутність у раді директорів, дозволяє ТНК поширювати свій вплив на місцевих ринках, отримувати кредити із державних і місцевих фінансових установ країн, що розвиваються. В таких країнах, інтереси міжнародних корпорацій часто вступають у протиріччя з національним капіталом, а через нього
— з державою.
В останніх дослідженнях Центру ООН із ТНК підкреслюється, що технологія, яка передається країнам, що розвиваються, не нова, а найновіші технології зовсім не передаються. Але завдяки розміщенню ТНК у країнах Південно- Східної Азії на підприємствах електронної промис - ловості різко прискорились темпи економічного росту, причому власниками, орієнтованих на експорт підприємств електронної промисловості, є національні компанії.
Діяльність ТНК із складання продукції на підприємствах Південно-Східної Азії призвела до технологічного поширення електроніки, включаючи мікроелектроніку. Але ініціатива створення нових виробництв на основі ліцензованих технологій належить національним фірмам, заохочувальних комплексною політикою розвитку експорту.
Зміни ставлення до інвестицій ТНК у країнах, що розвиваються, співпали у часі з переорієнтацією стратегії ТНК. Ресурсозберігаючі технології і заміна багатьох матеріалів на синтетичні аналоги помітно знизили значення країн, що розвиваються, як постачальників сировини. Перехід моделі масового виробництва до нових методів організації, коли головними перевагами в конкурентній боротьбі є якість товару, точний розрахунок термінів поставок та об’єднання зусиль виробника і споживача продукції для дослідницьких розробок призвів до того, що дешева дисциплінована робоча сила перестала бути фактором виробництва, достатнім для залучення інвестицій у країни, які розвиваються. Тому, незважаючи на суттєву лібералізацію державного регулювання інвестицій у країни, що розвиваються, і різноманітні стимули, спрямовані на залучення іноземного капіталу, частка країн, що розвиваються в світовому потоці інвестицій, неухильно знижується. Водночас, не зменшується значення країн, що розвиваються, як ринків збуту для ТНК.
Можна виділити такі основні моменти негативного впливу транснаціонального капіталу на країни, що розвиваються:
1. ТНК створюють потужну конкуренцію місцевим компаніям і витісняють їх на внутрішньому ринку.
2. Вільне переміщення транснаціонального капіталу може підірвати стабільність національних валют і створити загрозу національній безпеці країн, що розвиваються.
3. Космополітизм, внутрішньо притаманний транснаціональному капіталу, може насаджувати ідеологію, яка вступає в протиріччя з інтересами розвитку національного бізнесу.
4. Транснаціональний капітал, захищаючи свої інтереси, може чинити потужний політичний тиск на приймаючі країни у напрямку, який не завжди співпадає з їх національними інтересами.
Кодекс поведінки ТНК. Ще 1974 року, коли приймалися основні документи в рамках ООН, було поставлене завдання розробити Кодекс поведінки ТНК. З цією метою створили спеціальну комісію ООН, а потім і дослідницький Центр ООН із ТНК. У рамках ООН фактично вироблені: універсальний кодекс; кодекс поведінки в галузі передачі технологій; зведені принципи і правила для контролю за обмеженою діловою практикою. Прийнято говорити про четвертий кодекс, який був узгоджений і прийнятий МОП у 1977 році Трьохсторонньою декларацією про принципи, що стосуються багатонаціональних підприємств і соціальної політики.
» следующая страница »
1 ... 107 108 109 110 111 112113 114 115 116 117 ... 169