Реальні іноземні інвестиції (виробничі) передбачають приріст капіталу суспільства чи фірми, в яку вони вкладаються, однак, це відбу- 214
вається не завжди. Реальні інвестиції передбачають перетворення грошових засобів в будівлі, обладнання, машини, матеріально-виробничі запаси тощо.
Фінансові іноземні інвестиції — це вкладення коштів у різні фінансові інструменти: фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін., реалізація котрих передбачає взаємодію учасників, які належать різним державам (резидентів і нерезидентів по відношенню до конкретної країни).
Окремо виділяються інтелектуальні інвестиції. Це, перш за все, — вкладення у науковоосвітню інфраструктуру, в об’єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідного та патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі.
При стабільній економіці всі інвестиції повинні бути водночас інноваціями, але за умов кризи можливі інвестиції на підтримку діючих технічно відсталих виробничих фондів, тобто інноваційна форма інвестицій — це вкладення у нововведення, яка здебільшого складається з інтелектуальних інвестицій.
На певному етапі економічного розвитку рух капіталів виходить за межі держави, отримує власну інвестиційну мотивацію і стає складовою міжнародних економічних відносин. Для країни базування, яка виступає інвестуючим об’єктом і здійснює експорт капіталу, процес інвестування виступає як інвестиція за кордон, а для приймаючої країни, об’єкта інвестування, рух капіталів має назву іноземне інвестування.
Для більш досконалого поняття економічної оцінки інвестицій потрібно визначитись з характеристикою об’єктів і суб’єктів інвестиційної діяльності. До об’єктів інвестиційної діяльності відносять майно, в тому числі основні оборотні фонди в усіх галузях національної економіки, цінні папери та цільові грошові вклади, інтелектуальну власність і науково-технічну продукцію, інші майнові права. В реальному житті об’єкти інвестування виступають як майнові цілісні комплекси, або їх окремі елементи.
Головним суб’єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який приймає рішення про вкладення власних, запозичених або залучених майнових чи інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.
Розрізняють індивідуальних та інституційнихінвесторів. Відмінності між ними полягають у масштабах керованих ними ресурсів, характері й методиках прийняття рішень.
Реальні
Ринок облігацій (іноземних єврооблігацій)
ІНВЕСТИЦІЇ
(виробничі)
Нове
будівництво
Розширення
Реконструкція
Ринок акціонерного капіталу (біржовий, євро акцій)
Технічне |
|
Грошовий |
переозброєння |
|
ринок |
Об’єкти, що приватизуються
Ринок
нерухомості
Мал. 12.1. Ринки вкладень іноземних інвестицій
Інвестори в сучасних умовах можуть виступати як покупці, вкладники та кредитори, які розміщують свій капітал в об’єкти інвестиційної сфери. При цьому переважно інвестор визначає об’єкти інвестування, залучає інвестиційних посередників, ставить перед ними певні завдання для реалізації його інтересів. У процесі іноземного інвестування інвесторами можуть виступати фізичні особи, корпорації, держава (уряд), міжнародні організації.
Накопичені у транснаціональних банках, корпораціях, міжнародних організаціях, інвестиційних фондах і компаніях та ін. капітали використовуються цими інституціями для нарощування інвестиційних ресурсів. Так інвестиційні ресурси виходять із-під національного контролю та регулювання і виступають як іноземні інвестиції, відносно країни, в яку вони направляються.
» следующая страница »
1 ... 120 121 122 123 124 125126 127 128 129 130 ... 215