ТЕМА 12. МІЖНАРОДНІ ІНВЕСТИЦІЇ
1. Теоретичні основи і економічна сутність міжнародної інвестиційної політики.
2. Механізм залучення іноземних інвестицій.
3. Інвестиційна політика України.
1. Теоретичні основи міжнародної інвестиційної політики
В системі відтворення іноземні інвестиції можуть відіграти важливу роль у справі відновлення та збільшення виробничих ресурсів і забезпеченні відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну і споживання, то іноземні інвестиції основним чином повинні стосуватися першої ланки — виробництва, складати матеріальну основу його розвитку з метою забезпечення відтворювального процесу.
За економічною енциклопедією (1988, с. 548) поняття інвестиції походить від латинського слова investio — одягаю й означає довгострокові вкладення капіталу в галузі економіки всередині країни і за кордоном.
Автори «Фінансово-правового словника» (Безугла та ін., 1993, с. 42) тлумачать інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід), або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади; паї; акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації; право володіння природними ресурсами, будинками та іншими цінностями.
Багато авторів трактують інвестиції як вкладення капіталу в різних його формах. Зокрема В.І. Гордань вважає інвестиції «вітчизняними та зарубіжними тривалими вкладеннями капіталу в галузі народного господарства, інфраструктуру та соціальну сферу як усередині країни, так і за кордоном» (Гордань, 1995, с. 100). Дане визначення дає досить загальне поняття інвестицій, не виділяючи іноземні інвестиції в окреме поняття.
А.А. Пересада вважає іноземними інвестиціями «запозичені й кредитні ресурси міжнародних інвестиційних інституцій, зарубіжних корпорацій і фірм, спільних підприємств» (Пересада, 1998, с. 11).
У західних наукових економічних напрацюваннях інвестиції розглядаються як основа нагромадження капіталу, причому з погляду окремої особи вони виступають у формі безпосередньо інвестицій і у формі заощаджень. П. Самуельсон підкреслює, що кінцеві цілі людей передбачають не лише поточне споживання, а й інвестування, або капіталоутворення (Самуельсон, 1993, с. 160). Виходячи з цієї постановки проблеми, заощаджений і накопичений капітал може використовуватись як для внутрішнього, так і для іноземного інвестування.
Іноземні інвестиції — це ті, реалізація яких передбачає взаємодію учасників, що належать різним державам (резидентів та нерезидентів по відношенню до конкретної країни) і ними здійснюється експорт капіталу з країни базування, яка є місцем переважного перебування інвестиційного суб’єкта.
В деяких наукових джерелах розглядається розподіл інвестицій на активні і пасивні. До активних інвестицій входять ті суми, які спрямовані на забезпечення процесу суспільного відтворення: заміщення спожитого у відтворювальному циклі капіталу, забезпечення зростання та якісного вдосконалення формування на цій основі важливих макро- економічних пропорцій, оптимізацію співвідношення між нагромадженням і споживанням.
До суми пасивних інвестицій входять ті суми, які не забезпечують суспільного відтворення: обслуговують зовнішній та внутрішній борг країни, підтримують курс національної валюти, контрактні операції (нові форми інвестицій). Багато економістів розрізняють реальні інвестиції, фінансові, інтелектуальніі, а останнім часом в економічній літературі визначилась нова форма інвестицій — інноваційні.
» следующая страница »
1 ... 119 120 121 122 123 124125 126 127 128 129 ... 215