Міжнародна економіка

ТЕМА 12. МІЖНАРОДНІ ІНВЕСТИЦІЇ

1.    Теоретичні основи і економічна сутність міжнародної інвестиційної політики.

2.   Механізм залучення іноземних інвестицій.

3.   Інвестиційна політика України.

1.    Теоретичні основи міжнародної інвестиційної політики

В системі відтворення іноземні інвестиції можуть відіграти важ­ливу роль у справі відновлення та збільшення виробничих ре­сурсів і забезпеченні відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну і споживання, то іноземні інвестиції основним чином повинні стосуватися першої ланки — виробництва, складати матеріальну основу його розвитку з метою забезпечення відтворювального процесу.

За економічною енциклопедією (1988, с. 548) поняття інвестиції походить від латинського слова investio — одягаю й означає довгостро­кові вкладення капіталу в галузі економіки всередині країни і за кор­доном.

Автори «Фінансово-правового словника» (Безугла та ін., 1993, с. 42) тлумачать інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід), або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади; паї; акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); сукупність технічних, технологічних, комер­ційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної докумен­тації; право володіння природними ресурсами, будинками та інши­ми цінностями.

Багато авторів трактують інвестиції як вкладення капіталу в різних його формах. Зокрема В.І. Гордань вважає інвестиції «вітчизняними та зарубіжними тривалими вкладеннями капіталу в галузі народного господарства, інфраструктуру та соціальну сферу як усередині країни, так і за кордоном» (Гордань, 1995, с. 100). Дане визначення дає досить загальне поняття інвестицій, не виділяючи іноземні інвестиції в окре­ме поняття.

А.А. Пересада вважає іноземними інвестиціями «запозичені й кре­дитні ресурси міжнародних інвестиційних інституцій, зарубіжних кор­порацій і фірм, спільних підприємств» (Пересада, 1998, с. 11).

У західних наукових економічних напрацюваннях інвестиції роз­глядаються як основа нагромадження капіталу, причому з погляду ок­ремої особи вони виступають у формі безпосередньо інвестицій і у формі заощаджень. П. Самуельсон підкреслює, що кінцеві цілі лю­дей передбачають не лише поточне споживання, а й інвестування, або капіталоутворення (Самуельсон, 1993, с. 160). Виходячи з цієї по­становки проблеми, заощаджений і накопичений капітал може ви­користовуватись як для внутрішнього, так і для іноземного інвесту­вання.

Іноземні інвестиції — це ті, реалізація яких передбачає взаємодію учасників, що належать різним державам (резидентів та нерезидентів по відношенню до конкретної країни) і ними здійснюється експорт капіталу з країни базування, яка є місцем переважного перебування інвестиційного суб’єкта.

В деяких наукових джерелах розглядається розподіл інвестицій на активні і пасивні. До активних інвестицій входять ті суми, які спрямо­вані на забезпечення процесу суспільного відтворення: заміщення спо­житого у відтворювальному циклі капіталу, забезпечення зростання та якісного вдосконалення формування на цій основі важливих макро- економічних пропорцій, оптимізацію співвідношення між нагромад­женням і споживанням.

До суми пасивних інвестицій входять ті суми, які не забезпечують суспільного відтворення: обслуговують зовнішній та внутрішній борг країни, підтримують курс національної валюти, контрактні операції (нові форми інвестицій). Багато економістів розрізняють реальні інвес­тиції, фінансові, інтелектуальніі, а останнім часом в економічній літе­ратурі визначилась нова форма інвестицій — інноваційні.

 

« Содержание


 ...  124  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я