Корпоративне управління

BASF

18,6

17,6

4,2

94,7

«Байер»

19,0

17,9

4,8

91,3

«Фольксваген»

5,9

6,7

2,4

44,1

 

У Німеччині корпорації також є акціонерами і можуть мати довгострокові вклади в інших неафілійованих корпораціях, тоб­то не належать до певної групи пов’язаних між собою компаній. Це дещо подібне до японської моделі, але цілком відрізняється від англо-американської моделі, згідно з якою ні банки, ні кор­порації не можуть бути ключовими інституційними інвесторами.

Включення представників робочих та службовців у спосте­режну раду — характерна ознака німецької моделі.

Склад власників. У Німеччині основні акціонери — банки і корпорації, які утримують 27 і 41 % акціонерного ринку. Інсти- туційні агенти (наприклад, банки) мають приблизно 3 %, інди­відуальні інвестори — 4 %. Іноземним інвесторам належить 19 % ринку і їх вплив на німецьку систему корпоративного управлін­ня зростає.

Склад виконавчої і наглядової (спостережної ) ради. Двопалатне правління — унікальна ознака німецької моделі (рис. 1.3.3). На­глядова (спостережна) і виконавча (правління) ради управляють німецькими корпораціями [2]. Спостережна рада призначає і розпускає виконавчу раду, затверджує рішення вищого керів­ництва і дає поради виконавчій раді.

Німеччина Рис. 1.3. Правління корпорацій. Німецька і англо-американська системи

Спостережна рада зазвичай проводить засідання щомісяця. У статуті визначають фінансові корпоративні документи, які має затвердити спостережна рада. Виконавча рада відповідає за по­всякденне управління компанією. До неї входять виключно працівники корпорації. У спостережну раду входять тільки пред­ставники робочих та службовців і акціонерів. Склад і розміри наглядової (спостережної) ради визначають закони про промис­лову демократію і рівноправність службовців.

Розмір наглядової (спостережної) ради залежить від розміру компанії. У великих компаніях службовці обирають 50 % нагля­дової (спостережної) ради [2].

Основні відмінності німецької моделі від японської і англо- американської полягають у тому, що закон установлює розмір наглядової (спостережної ) ради, який не підлягає зміні, а також у наглядову (спостережну) раду входять представники робітників/ службовців компанії.

Той факт, що в спостережну раду не входять інсайдери, зовсім не означає, що до неї входять тільки аутсайдери. Члени наглядової (спостережної) ради, яких обирають акціонери, — це зазвичай представники банків і корпорацій — великих акціонерів. Точніше можна назвати їх афілійованими аутсайдерами.

Законодавча база. У Німеччині міцні федеральні традиції. Федеральні та місцеві закони впливають на корпоративне управ­ління. Статути акціонерного товариства і фондової біржі, ко­мерційні правила, а також зазначені вище правила, які визнача­ють склад наглядової (спостережної) ради, входять до федераль­ного законодавства. Проте регулювання бірж — прерогатива місцевої влади. Федеральне агентство, що регулює ринок цінних паперів, було засновано 1995 р.

Рівень розкриття інформації. У Німеччині розроблено досить суворі правила розкриття інформації, але менш жорсткі, ніж аме­риканські. Корпорації мають повідомляти про себе таке: фінан­сову інформацію (кожні півроку); дані про структуру капіталу; обмежену інформацію про кожного кандидата в спостережну раду (зокрема, адресу і місце роботи); сукупну інформацію про ви­нагороду виконавчої і наглядової (спостережної) рад; дані про акціонерів, що володіють понад 5 % акцій корпорації; інформа­цію про можливе злиття чи реорганізацію; пропоновані поправ­ки до статуту, а також імена осіб чи назви компаній, яких запро­шують для аудиторської перевірки.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 18 19 20 21 22 2324 25 26 27 28  ... 118