Наукові дослідження Р. Манделла націлені на перспективу. Він обґрунтував можливість створення спільної європейської валюти (євро), запровадження якої з 1 січня 1999 р. у безготівковий обіг є потужним чинником економічної та політичної інтеграції. На думку вченого, зона євро до 2010 р. пошириться на 28 країн. Р. Манделл також запропонував світовому співтовариству методологію, яка дає змогу визначити вплив міжнародного руху капіталів на здатність окремої країни управляти економікою. Це актуально з огляду на високий ризик розміщення капіталу в країнах з перехідною економікою. В умовах, коли капітал починає вільно перетинати кордони, ті, хто приймають політичні рішення в цих країнах, стверджує Р. Манделл, повинні вибирати, зберегти фіксований обмінний курс або відпустити його у вільне плавання. Більшість країн пішла другим шляхом.
Р. Манделл - автор численних праць з економічної теорії в міжнародній економіці. Він - творець теорії економіки пропозиції, провідний світовий учений у галузі оптимальних валютних зон, спільних ринків та економічної продуктивності, автор детальної історії міжнародної грошової системи. Найвідоміші його праці: “Міжнародна грошова система: конфлікт і реформа” (1965 р.), “Людина і економіка”, “Міжнародна економіка” (1968 р.), “Грошова теорія: інтерес, інфляція та зростання у світовій економіці” (1971 р.), у співавторстві - “Грошовий порядок денний світової економіки” (1983 р.); “Світова нестабільність” (1990 р.), “Борги, дефіцит та економічна продуктивність” (1991 р.), “Будівництво нової Європи” (1992 р.), “Інфляція і зростання в Китаї” (1996 р.). Р. Манделл ґрунтовно досліджує економіку різних країн. У статті “Великі спади” (1997 р.) він спростував теорії, що пояснюють безпрецедентне зниження національного доходу в країнах колишнього СРСР і Східної Європи суто об’єктивними факторами і довів, що це наслідок неправильної економічної політики. На думку Р. Манделла, спроби встановлення контролю за капіталами для захисту від фінансових потрясінь, спричинених “гарячими грошима”, не виправдалися. Р. Манделл - перший рокфеллерівський професор-дослідник з міжнародної економіки у Бруклінському університеті (1964-1965 рр.), професор-до- слідник економіки Фордівського фонду в Чиказькому університеті (1965-1966 рр.), лауреат премії Джагенхейма (1971 р.), премії Джакюз Руф (1983 р.). Він - член Американської академії мистецтв і наук, почесний член Американської економічної асоціації, почесний доктор Паризького університету, почесний професор фінансової академії Росії та Ренмінського університету (Китай).
2000 р. За досягнення в галузі мікроеконометрики
Джеймс-Джозеф Хекмен (н. 1944 р.),
Чиказький університет, США
Американський економіст. Д. Хекмен (Heckman) народився в м. Чикаго (США) 19 квітня 1944 року. Після навчання у коледжі в Колорадо, вивчав економіку у Принстонському університеті. У 1971 р. отримав ступінь доктора за дисертацію “Три нариси про водогосподарські трудові ресурси і попит на ринкові товари”. Численні досягнення його в мікроеконометриці стосуються сфери прикладних емпіричних досліджень, особливо сфери ринку праці. Його аналіз кривих вибору в мікроеконометричному дослідженні повністю змінив прикладний аналіз в економіці та інших суспільних науках.
У 1976 р. Д. Хекмен видав наукову працю “Модель життєвого циклу одержання доходів”, в якій розвинув схему життєвого циклу пропозиції праці, одержання доходів, споживання і неринкового зиску від освіти економіста Й. Бен-Порета.
В основі досліджень Д. Хекмена - базова модель домашнього господарювання з одним робітником. Вчений передбачив, що людський фактор - це пряме джерело споживчої корисності.
Іншим вагомим науковим доробком Д. Хекмена став проведений аналіз життєвого циклу типового споживача. В моделі передбачено, що гранична корисність доходу залишається фіксованою протягом всього життя споживача, а ціна товарів, постійна протягом життєвого циклу, як і ефективний час, є нормованою
» следующая страница »
1 ... 92 93 94 95 96 9798 99 100