ків. Цей метод може використовуватись для оцінки контракту, вартість якого залежить від невизначеної вартості активів усіх видів.
Внесок М. Шоулза в економіку фінансів не обмежується розробкою методу, відзначеного Нобелівською премією. Вчений вніс ясність у питання про вплив дивідендів на вартість акцій, запровадив оцінку параметрів, що вимірюють ризик акцій, у моделі оціночної ринкової вартості активів (САРМ), розробив методику аналізу ринкової ефективності.
1998 р. За розробку економічної теорії добробуту___________
Амартья Кума Сен (н. 1933 р.),
Трініті-коледж, Кембридж, Великобританія
Індійський економіст, філософ і соціолог. А. Сен (Sen) народився в Індії у 1933 р. Навчався у Кембриджі (Англія), де у 1959 р. одержав ступінь доктора філософії.
Основні напрями досліджень А. Сена - теорія колективних рішень і громадського вибору. На думку вченого найважливішою для світового співтовариства є відповідне розуміння економіки продовольчої проблеми.
Він багато уваги приділяє країнам, що розвиваються. Фактично всі його роботи (1981, 1982, 1983 рр.) присвячені їхнім економікам. Вчений стверджує, що значна бідність і масовий голод можуть існувати навіть за високого і зростаючого виробництва, тобто голод, як правило, поширюється на країни подібно інфекційному захворюванню.
У науковому світі А. Сен відомий своїми розробками в теорії бідності, нерівності та дослідженнями відповідних соціальних проблем.
За аналіз монетарної і фіскальної політики 1999 р. при різних режимах валютного курсу та аналіз оптимальних валютних зон
Роберт Александер Манделл (н. 1932 р.),
Колумбійський університет, Нью Йорк, США
Американський економіст. Р. Манделл (МаМеІІ) народився в м. Кінгстон (Канада) 24 жовтня 1932 року. Закінчив Університет Британської Колумбії. Почав навчання в аспірантурі в університеті Вашингтона, продовжив його в Лондонській школі економіки. У 1956 році йому отримав ступінь доктора філософії за дисертацію “Нариси з теорії міжнародного ринку капіталів”. Його праці з економіки заклали
138
основи теорії, що вплинула на практичні економічні рішення в монетарній та фіскальній політиці у відкритих економіках.
Р. Манделл - один із фундаторів сучасної теорії макроеконо- міки. Найактуальніші відкриття зробив на початку 60-х, працюючи в дослідницькому центрі при Міжнародному валютному фонді, і виклав їх у статті “Змінність капіталу і стабілізаційна політика в умовах фіксованих та плаваючих обмінних курсів” (1963 р.). Вчений створив економічну модель для політичних аналізів, встановив зв’язок між валютними коливаннями і впливом обмінних курсів на фіскальну та монетарну політику. Ці дослідження стали підґрунтям сучасної міжнародної макроекономіки. Серед наукових розробок Р. Манделла - ефект Ман- делла-Тобіна. Його суть полягає в тому, що зниження реальної процентної ставки, спричинене зростанням очікуваних темпів інфляції, зумовлює підвищення номінальної процентної ставки. Це призводить до зменшення реальних грошей в обігу та реального багатства і як наслідок - до скорочення споживання і зростання заощаджень. Роль ефекту Манделла-Тобіна в реальному житті значна, оскільки обґрунтовує вплив підвищення темпів приросту грошової маси, впливає на обсяги споживання, інвестицій і реальну процентну ставку.
Модель Манделла-Флемінга (окремі її складові М. Флемінг описав майже водночас з ним у праці “Внутрішні фінансові установки в умовах фіксованого і плаваючого обмінних курсів”) була розроблена на початку 60-х років ХХ ст. Вона з’ясовує механізм впливу кредитно- грошової та бюджетно-податкової політики на сукупний дохід, а також взаємодію між товарним і грошовим ринками в малій відкритій економіці (економіці, незначні розміри якої не дають змоги суттєво впливати на процеси на світовому ринку). Модель Манделла-Флемінга складається з трьох рівнянь: перше - описує ринок товарів і встановлює, що обсяг споживання перебуває у прямо пропорційній залежності від чистого доходу, інвестиції - в оберненій залежності від процентної ставки, а чистий експорт - від обмінного курсу; друге - описує грошовий ринок. Згідно з цим рівнянням пропозиція грошей у реальному вираженні дорівнює попиту на них. Попит перебуває в обернено пропорційній залежності від процентної ставки і в прямо пропорційній - від доходу; третє - показує, що внутрішня ставка процента визначається її рівнем у світі. Припускається, що досліджувана країна настільки мала, що може отримувати або надавати будь-які суми кредитів на світовому фінансовому ринку, не впливаючи на світовий рівень ставки процента. З аналізу моделі випливає головний висновок: результати будь-якої економічної політики в малій відкритій економіці залежать від встановленого в ній обмінного курсу (фіксованого чи плаваючого). Таким чином, ця модель пояснює (приймаючи рівень цін за незмінний) при- чини коливань рівнів доходу та обмінного курсу і показує, що за плаваючого обмінного курсу бюджетно-податкова політика не впливає на сукупний дохід. Стимулююча бюджетно-податкова політика призводить до зростання обмінного курсу і скорочення чистого експорту, що зводить нанівець її звичний позитивний вплив на сукупний дохід. Бюджетно-податкова політика впливає на сукупний дохід лише за фіксованого обмінного курсу. Модель Манделла-Флемінга дає змогу зробити висновок, що за фіксованого обмінного курсу кредитно-грошова політика не впливає на сукупний дохід. Спроби розширити пропозицію грошей приречені на невдачу, оскільки таке розширення саморегулюється для підтримання встановленого рівня обмінного курсу. Кредитно-грошова політика впливає на сукупний дохід лише за плаваючого обмінного курсу. І плаваючий, і фіксований обмінні курси мають свої переваги. Запровадження плаваючого курсу дає змогу політикам використати кредитно-грошове регулювання для інших цілей, окрім цілі підтримання стабільного обмінного курсу, а фіксований обмінний курс послаблює дію фактора невизначеності в міжнародних економічних відносинах.
» следующая страница »
1 ... 91 92 93 94 95 9697 98 99 100