Інвестознавство

Уже тепер вирішальну роль у світовому розвитку грають транс­національні корпорації (ТНК) і інші могутні господарські структу­ри. За свідченням іноземних дослідників, сукупність 37 тисяч ТНК із 200 тисячами їхніх філій охопила майже всю планету. Це своєрідна економічно стабільна і динамічна господарська система планетарного типу, що зосереджує в собі третину всіх виробничих фондів планети, виробляє близько 40% загальнопланетарного продукту, здійснює більше половини зовнішньоторговельного обороту, понад 80% торгівлі новітніми технологіями і контролює більш 90% вивозу капі­талу.

Якщо додати до цього національні форми великого бізнесу кож­ної економічно розвиненої країни, то стає цілком зрозумілим, на чому тримається і що рухає швидкими темпами сучасну світову економі­ку. Це — не малий і навіть не середній бізнес, що займає свої ринкові ніші, але не є ні вагомими інвесторами, ні спостерігачами великого капіталу.

Слід також відзначити, що тепер активно формуються глобальні світові ринки замкненого типу, що охоплюють групи країн величез­них регіонів світу. Серед них — єдиний ринок ЄС, ринки країн Амери­канського континенту на чолі зі США і країн Тихоокеанського басей­ну на чолі з Японією і Китаєм.

При цьому визначальним фактором прогресу є технологічне лідерство. По даних оціночних критеріях країни можна розділити на групи:

а)   швидко прогресуючі, продуктивність праці в яких найвища;

б)   країни із середнім рівнем технологічного розвитку і продуктив­ності праці;

в)    країни технологічно відсталі з низьким науково-технічним розвитком і продуктивністю праці. Вони в більшості випадків і ви­ступають сировинними придатками економічно розвинених країн, випадаючи з перспектив лідерства, а іноді і з регіональних світових ринків кінцевих продуктів споживання внаслідок не конкурентоз- датності.

У такий спосіб капітали переважно концентруються в економічно розвинених країнах з високою продуктивністю праці. Саме сюди над­ходить і значна частина фінансового капіталу економічно відсталих країн, їхніх природних ресурсів і талантів.

4.5.   Перспективні напрямки інвестиційної стратегії

Основними напрямками інвестиційної стратегії з погляду макси­мальної ефективності нині й найближчим часом будуть такі:

•      поліпшення відтворювальної структури капіталовкладень, підви­щення питомої ваги витрат на технічне переозброєння та реконструк­цію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;

•       удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в їх складі питомої ваги устаткування й відповідно скоро­чення будівельно-монтажних робіт;

•       зміцнення галузевої структури капітальних вкладень з погляду значного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, що виробляють продукти харчування та предмети особистого спожи­вання (сільського господарства, переробних галузей, легкої та харчо­вої промисловості);

•       пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогре­сивних напрямків науково-технічного прогресу, які сприяють зни­женню ресурсомісткості виробництва та підвищенню якості про­дукції;

•       збільшення обсягів капітальних вкладень на реалізацію житло­вої та інших соціальних програм (охорони здоров’я, освіти та ін.);

•      збалансованість інвестиційного процесу.

Великий інтерес щодо капіталовкладень становить для нас досвід західноєвропейських і американських підприємств. Там капітало­вкладення розподіляються на групи за категоріями залежно від їх мети: перша — вимушені капіталовкладення; друга — збереження позицій на ринку; третя — оновлення основних виробничих фондів, особливо вер­статів і апаратів; четверта — економія витрат; п’ята — збільшення при­бутків; шоста — «ризикові» капіталовкладення.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 92 93 94 95 96 9798 99 100 101 102  ... 224