Економічна теорія

 2. Сутність нагромадження, структурні зрушення в пропорціях суспільного відтворення

Одним із висновків Марксової теорії суспільного відтворення, що збері­гає своє значення й сьогодні, є висновок про необхідність нагромадження при відтворенні у розширеному масштабі. В чому ж полягає сутність процесу на­громадження?

Як нам уже відомо з першого параграфа, — розширене відтворення мож­ливе лише за умови такого поточного виробництва, що перебільшує поточне споживання (як виробниче, так і невиробниче). Тобто, у даному разі частина суспільного продукту виступає як надлишок стосовно до всієї виробленої та спожитої протягом року продукції. Саме цей “надлишок” і утворює фонд на­громадження, без якого процес розширеного відтворення неможливий.

З погляду матеріально-речового складу фонд нагромадження включає у себе: засоби виробництва, вироблені понад те, що потрібно для забезпечення простого відтворення, та новозбудовані капітальні об’єкти невиробничої сфе­ри. З погляду вартості — це частина вартості національного доходу країни.

За сучасною методикою розрахунку макроекономічних показників націо­нальний дохід (НД) розраховується за формулою:

НД = ВНП — НП—А,

де

ВНП — валовий національний продукт;

НП — непрямі податки;

А—амортизаційні відрахування.

Інакше кажучи:

НД = ЗП + ДВ,

де:

ЗП — заробітна плата;

ДВ—доходи від власності усіх видів.

Як було зазначено вище, нагромадження здійснюється за рахунок частки національного доходу—тож останній, з точки зору його використання, розпа­дається на фонд споживання та фонд нагромадження:

НД = ФС + ФН,

де:

ФС — фонд споживання;

ФН — фонд нагромадження.

Фонд споживання відображає ту частину доходів найманих робітників та власників матеріальних ресурсів, що витрачається ними на особливе спожи­вання. Відповідно, інша частина доходів населення утворює фонд нагромад­ження. Тут слід відзначити, що хоча якась частка загального фонду заробітної плати і може бути використана на цілі нагромадження (якщо заробітну плату не зведено до прожиткового мінімуму і вона не використовується, таким чи­ном, тільки на споживання), все ж таки, в основному, фонд нагромадження формується за рахунок доходів власників засобів виробництва. Використання доходів частково на особисте споживання, а частково на нагромадження (що відбувається переважно у вигляді капіталовкладень у виробництво товарів та послуг), дозволяє власникам ресурсів, з одного боку, створювати умови для розширеного суспільного відтворення, а з другого — збільшувати обсяг влас­ності, що належить їм особисто.

Тож, підсумовуючи сказане, можна визначити суть нагромадження як ви­користання частини національного доходу для розвитку виробництва та збільшення обсягу фондів у невиробничій сфері.

Відповідно до наведеного визначення нагромадження поділяють на ви­робниче та невиробниче.

Виробниче нагромадження на практиці проявляє себе у вигляді капіта­ловкладень (інвестицій) у розвиток сфери матеріального виробництва. Тобто це та частина національного доходу (а точніше — фонду нагромадження), що перетворюється у нові заводи та фабрики, додаткові технологічні лінії та устат­кування, йде на збільшення запасів сировини, палива тощо.

Інша частина фонду нагромадження використовується на виробниче на­громадження — розширення, реконструкцію та оновлення житлового фонду, будівництво лікарень, навчальних закладів, об’єктів культури, спорту, науки.

Співвідношення між виробничим та невиробничим нагромадженням виз­начає структуру фонду нагромадження. В умовах адміністративно-командної системи мала місце недооцінка значення невиробничого нагромадження. Змен­шення частки невиробничої сфери у загальній кількості капітальних вкладень в економіку країни відбивало політику “залишкового” фінансування потреб розвитку соціальних об’єктів. Пріоритет виробничого споживання над неви­робничим обгрунтовувався на теоретичному рівні. Тим часом, як показує прак­тика економічно розвинутих країн—капітальні вкладення у розвиток соціальної інфраструктури мають величезне значення для темпів зростання їхнього ви­робничого потенціалу. Для успішного розвитку економіки треба мати не лише сучасні засоби виробництва, а й здорових та освічених людей, які здатні ефек­тивно їх використовувати.

 

« Содержание


 ...  177  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я