1. Зміст процесу суспільного відтворення
Однією з головних цілей макроекономічної теорії, як уже було зазначено вище, є забезпечення стабільних темпів економічного зростання. Але зрозуміти в чому суть даної проблеми можна лише на основі розгляду процесу відтворення на макроекономічному рівні (суспільного відтворення).
Суспільне відтворення — це процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, як безперевний ланцюг взаємопов’язаних актів щорічного створення суспільного продукту. Дане визначення характеризує відтворення саме на макроекономічному рівні, хоч процеси відтворення можна спостерігати і на рівні мікроекономіки, коли безперервність, повторюваність реалізується в межах окремого підприємства, фірми.
Розгляд процесу суспільного виробництва в динаміці, за ряд років дозволяє глибше проникнути у його сутність, побачити набагато більше, ніж при аналізі створення суспільного продукту протягом одного року.
Аналіз виробництва річного продукту суспільства дає можливість оцінити потужність наявних продуктивних сил, дати кількісну та якісну характеристику засобам виробництва, робочій силі, їх розподілу за підрозділами суспільного виробництва та окремими галузями, побачити результат їх функціонування (за даний проміжок часу), втілений у сукупному продукті і отримати уявлення про те, як цей продукт розподіляється між суб’єктами економічної діяльності та яким чином споживається. Але аналіз суспільного виробництва за один рік не дозволяє відповісти на питання: звідки взялися ці продуктивні сили; чому саме вони мають таку галузеву структуру; чим пояснити існуючий розподіл створеного сукупного продукту; як його цьогорічне споживання позначиться на процесі виробництва наступного року? Відповіді на всі ці питання можна знайти тільки в дослідженні процесу суспільного відтворення.
Дослідження суспільного відтворення дає змогу з’ясувати: під впливом яких чинників протягом багатьох років відбувались кількісні та якісні зміни у суспіль-
них продуктивних силах; що зумовило їх сучасну структуру; яке значення мають розподіл та споживання сукупного продукту сьогодні для продовження процесу виробництва завтра? Все це стає зрозумілим, коли процес виробництва розглядається не як одноразовий акт, а як безперервний рух економіки протягом багатьох років.
Процес суспільного виробництва, взятий як окремий акт, часто ділять на чотири стадії: стадію власне виробництва товарів та послуг; стадії розподілу та обміну—під час яких товари і послуги, проходячи крізь сферу обігу, знаходять своїх кінцевих споживачів, та стадію споживання товарів і послуг, які були вироблені протягом року. Але тільки процес відтворення дозволяє побачити, що споживання є не лише кінцевим пунктом суспільного виробництва та передумовою його наступного циклу. Аналіз відтворення показує, що виробництво та споживання — це значною мірою тотожні поняття, які збігаються одне з одним
і характеризують ті самі економічні процеси. Це стосується в першу чергу так званого виробничого споживання товарів та послуг.
Виробниче споживання — це процес використання засобів виробництва і робочої сили для виготовлення суспільного продукту. Тобто, з одного боку, процес, у ході якого люди за допомогою своєї праці та відповідного устаткування перетворюють природні матеріали чи напівфабрикати у потрібні їм кінцеві продукти — безперечно є процесом виробництва. З другого — це процес споживання їх послуг праці, а також згаданого устаткування та використаних матеріалів. Як бачимо, у даному разі, процес виробництва і процес споживання виступають як тотожні поняття.
Дещо інакше ми повинні підходитидо розгляду особистого споживання. Особисте споживання—процес використання людиною товарів та послугдля задоволення потреб фізіологічного та соціально-культурного плану. Особисте споживання не може ототожнюватись із процесом виробництва людини (бо такого виробництва не існує), хоча й розглядаєтьсяяк необхідна умова відтворення особистого фактора у складі суспільних продуктивних сил—робочої сили. При цьому слід пам’ятати, що у процесі особистого споживання беруть участь усі жителі країни, а до робочої сили відносять, в сучасних умовах, лише близько половини населення (виключаючи неповнолітніх, людей пенсійного віку, інвалідів, непрацюючих власників економічних ресурсів та ін.). Тож особисте споживання значною мірою відрізняючись від виробничого споживання, безперечно, відіграє не менш важливу роль у процесі суспільного відтворення (виступаючи основою відтворення населення країни в цілому та робочої сили зокрема).
» следующая страница »
1 ... 168 169 170 171 172 173174 175 176 177 178 ... 384