процента ^ прибутку інвестицій
Державні витрати
Рис. 1.4. Кейнсіанська концепція стимулювання попиту
Прихильники і послідовники Кейнса (Дж. Робінсон, П. Сраф- фа та ін.) виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за необхідне запровадження антикризового та антициклічного регулювання, перерозподілу доходів, збільшення соціальних виплат.
Інституціоналізм, або інституціонально-соціологічний напрям, представниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль та ін., розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і політичних, соціологічних і соціально- психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї, інстинкти і т. ін.
Неокласичний синтез — узагальнююча концепція, представники якої (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіансько- го напряму економічної теорії.
2. Предмет економічної теорії та еволюція його визначення різними школами
Предмет економічної теорії надзвичайно складний і багатогранний, так само, як складна, багатогранна і динамічна економічна життєдіяльність людини. Цим пояснюється неможливість короткого і всеохоплюючого визначення пред-
мета, яке було б придатне для всіх етапів розвитку людського суспільства. Економічна теорія, вивчаючи реальні економічні процеси, сама перебуває у постійному пошуку і розвитку, предмет її дослідження змінюється й уточнюється. Еволюцію уявлень про предмет економічної теорії наведено на рис. 1.5.
|
Визначення предмета економічної теорії |
Школа (автори) |
|
Вчення про закони домашнього господарства, домоводства Наука про створення, примноження та розподіл багатства нації Наука про виробничі відносини і закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ на різних етапах розвитку людського суспільства Сучасні західні економісти визначають економічну теорію як науку про: —сферу індивідуальних і суспільних дій людей, що найтіснішим чином пов'язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту; —дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних товарів; —діяльність людей за умов рідкісності ресурсів; —вивчення поведінки людей як зв'язку між метою та обмеженістю засобів, що можуть мати альтернативні шляхи застосування; —ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини |
Давньогрецькі та давньоримські мислителі Меркантилісти, фізіократи, класична політична економія Марксисти А. Маршалл П. Самуельсон Е. Долан Дж. Робінсон К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю |
Рис. 1.5. Еволюція визначення предмета економічної теорії
Як бачимо, формування предмета економічної теорії представники традиційних шкіл пов'язували з примножен-
ням багатства, економічними законами, виробничими відносинами між людьми, а сучасні західні економісти — з проблемами "рідкісності", "обмеженості ресурсів та ефективності використання їх”, "альтернативності вибору" тощо.
Узагальнюючи сказане, можна так визначити предмет економічної теорії.
Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 246