Економічна теорія

—          заперечення монодетермінізму та однозначної за­програмованості розвитку першопричинами при обґрунту­ванні раціональних шляхів еволюції.

Синергетичний підхід у економічних дослідженнях:

—         акцентує увагу на процесах нестійкої рівноваги та нестабільності економічних систем, зумовлених впливом спонтанних змін ендогенних чинників саморозвитку;

—       визнає складність та нелінійність соціально-економіч­ної еволюції, виходячи з того, що характер взаємозв'язку внутрішніх елементів складних систем може різко зміню­ватись після досягнення одним або кількома з них певних критичних значень;

—        припускає можливість впливу спонтанних змін в еко­номічній системі на переродження рівноважних сил та ви­никнення кризових ситуацій (точок біфуркації), коли гос­тро постає проблема вибору, а подальша еволюція є невизна- ченою, стохастичною, недетермінованою;

—         аналізує множинність, різноспрямованість та різну якість внутрішніх і зовнішніх факторів, кожен з яких може суттєвим чином вплинути на динаміку соціально-еконо­мічного розвитку;

—         виходить з того, що один і той самий ефект в еко­номічній системі може бути досягнутий під впливом різних (інколи взаємовиключних) імпульсів. Водночас одні й ті самі соціально-економічні чинники можуть породжувати різні, інколи діаметрально протилежні, результати.

Розробка теоретичної моделі економіки XXI століття не­розривно пов'язана з концептуальним усвідомленням складних і динамічних трансформаційних процесів, поро­джених глобальністю проблем та завдань, що виникають у ході соціально-економічних перетворень.

Звернення сучасної економічної науки до "трансформа­ційної" проблематики потребує усвідомлення соціально- економічних перетворень як багатовимірних та багаторів­невих процесів, пов'язаних з вирішенням завдань як си­стемного, так і загальноцивілізаційного переходу.

—          транзитивні перетворення та процеси, пов язані з переходом від командно-адміністративної до соціально орі­єнтованої ринкової економіки як наперед визначеного та бажаного стану соціально-економічного розвитку;

—         трансформаційні процеси і явища як відкриті зміни, для яких можливим є лише загальний напрям перетво­рень за відсутності наперед визначеного кінцевого етапу.

Теорії трансформаційних перетворень економічних си­стем як невід'ємній складовій загальної економічної теорії притаманна цілісність якісних особливостей, пов'язаних з висвітленням складного процесу еволюційних змін еконо­мічного життя. Ідеться насамперед про еволюцію, що су­проводжується порушеннями рівноваги і поступовості, не­визначеністю, незавершеністю, наявністю особливих пере­хідних форм та специфічних елементів перехідних струк­тур, протиріч та альтернатив розвитку тощо. При цьому сам стан трансформації як нелінійний і суперечливий про­цес, що постійно змінює свої форми і механізми реалізації, характеризується варіантністю як об'єктивною характери­стикою суспільної форми руху.

Нові концептуальні й аксіологічні принципи пізнання трансформаційних та транзитивних перетворень економіч­них систем у масштабах глобального розвитку світової економіки урізноманітнюють і забезпечують гнучкість тео­ретичного освоєння економічної реальності, мають суттєве значення для формування світоглядних орієнтирів, спря­мованих на подолання віджилих стереотипів економічного мислення, дають можливість розробляти й опрацьовувати нові наукові підходи і висновки на проблемному полі еко­номічної науки.

Для формування сучасного економічного мислення, підго­товки фахівців нового покоління необхідно не тільки роз­робляти фундаментальні проблеми економічної теорії, а й підготувати принципово нові підручники та впровадити новітні технології навчання.

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9 10 11 12  ... 246